Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Кобилянського М.Г.,

суддів: Амєліна С.Є., Іваненко Я.Л.,

секретар судового засідання: Шаманська І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області про визнання дій та бездіяльності неправомірними, стягнення заборгованості з виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника

за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 червня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року,

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила з урахуванням уточнення позовних вимог:

визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області з призначенні їй з 28 серпня 2013 року пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (1058-15) (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ), а не відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII (3723-12) );

зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області призначити їй пенсію у зв'язку з втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_2, починаючи з 28 серпня 2013 року відповідно до вимог Закону № 3723-XII (3723-12) .

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області з призначення позивачу з 28 серпня 2013 року пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі Закону № 1058-IV (1058-15) , а не відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_2, починаючи з 28 серпня 2013 року відповідно до вимог Закону № 3723-XII (3723-12) . В задоволенні позовної вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області відмовлено.

У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове - про відмову у задоволенні позову повністю. Вважає, що позивач, звернувшись до суду з позовом 27 березня 2014 року, пропустила строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, тому в суду першої інстанції не було законних підстав задовольняти позов з 28 серпня 2013 року. Зазначає, що на законодавчому рівні не врегульоване питання щодо призначення пенсій у зв'язку з втратою годувальника відповідно до положень Закону № 3723-XII (3723-12) із суддівської винагороди, тому правові підстави для задоволення вимоги позивача щодо переведення її на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до положень цього Закону відсутні.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено наступні обставини.

З 18 червня 1983 року позивач перебувала у шлюбі із ОСОБА_2, який працював на посаді судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 помер.

Після смерті чоловіка ОСОБА_1 звернулась до управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області із заявою про призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника та надала документи, які підтверджували суддівський стаж померлого та його заробітну плату.

Рішенням відповідача пенсія у зв'язку із втратою годувальника за серпень 2013 року була визначена в розмірі 2710,53 грн. Перерахунку пенсії позивача у зв'язку із підвищенням заробітної плати суддів відповідач не здійснював.

Після звернення ОСОБА_1 із заявою від 28 серпня 2013 року щодо призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника відповідно до Закону № 3723-XII (3723-12) із розміру суддівської винагороди управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області листом від 12 вересня 2013 року відмовив у цьому, пославшись на неврегульованість цього питання на законодавчому рівні.

Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із скаргою, в якій просила зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області призначити їй пенсію у зв'язку з втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_2 відповідно до вимог Закону № 3723-XII (3723-12) та провести перерахунок пенсії з 28 серпня 2013 року. На вказану скаргу їй надана відповідь від 11 лютого 2014 року, в якій відповідач зазначив, що на законодавчому рівні на цей час не врегульоване питання про призначення пенсій суддям у відставці відповідно до Закону № 3723-XII (3723-12) із розміру суддівської винагороди.

Відповідно до положень частини першої статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

Частиною одинадцятою статті 37 Закону № 3723-XII право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

Згідно з частиною одинадцятою статті 37 Закону № 3723-XII у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до статті 37-1 Закону № 3723-XII у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Згідно з частиною третьою статті 129 Закону № 2453-VI посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов частково, обґрунтовано виходили з того, що пенсійне забезпечення судді прирівнюється до пенсійного забезпечення державного службовця, померлий ОСОБА_2 на момент смерті мав стаж роботи на посаді судді, який давав право на отримання пенсії за Законом № 3723-XII (3723-12) , а тому його дружина має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 70 відсотків заробітної плати годувальника та на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати суддів.

У порядку адміністративного судочинства вирішуються спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, тому до зазначених правовідносин застосовується шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною першою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Позивач, звернувшись до суду з позовом 27 березня 2014 року, пропустила строк звернення щодо позовної вимоги про призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до вимог Закону № 3723-XII (3723-12) за період з 28 серпня 2013 року по 26 вересня 2013 року, клопотання про поновлення строку звернення до суду в позовній заяві не заявляла. Її звернення до відповідачів не зупиняють та не переривають перебіг встановленого шестимісячного строку звернення до суду. Проте суди першої та апеляційної інстанцій помилково не застосували до спірних правовідносин, пов'язаних з оскарженням рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, положення статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За правилами пункту 4 частини першої статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України при зміні судового рішення суду першої інстанції судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167 ч. 2, 210, 220, 221, 223, 225, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року скасувати.

Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 червня 2014 року змінити.

В абзацах другому та третьому резолютивної частини постанови слова та цифри "із 28.08.2013 року" замінити словами та цифрами "з 27 вересня 2013 року".

Доповнити резолютивну частину абзацом четвертим такого змісту: "Позов ОСОБА_1 до Головного управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області про визнання дій та бездіяльності неправомірними, стягнення заборгованості з виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника за період з 28 серпня 2013 року по 26 вересня 2013 року залишити без розгляду".

Абзаци четвертий, п'ятий резолютивної частини постанови вважати відповідно абзацами п'ятим, шостим.

В решті постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 червня 2014 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.