Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів: Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області про перерахунок пенсії за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2011 року,

У листопаді 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області, в якому, з урахуванням уточнень, просила зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_4 з 01 березня 2006 року з врахуванням стажу роботи в подвійному розмірі за періоди: з 01 серпня 1974 року по 25 серпня 1975 року в інтернатурі по дерматології в Республіканському кожвендиспансері міста Баку; з 13 серпня 1976 року по 07 лютого 1981 року на посаді лікаря дермато-венеролога в міській лікарні № 22 міста Баку; з 10 лютого 1981 року по 07 грудня 1983 року на посаді лікаря-дерматолога в поліклініці № 27 міста Баку; з 08 грудня 1983 року по 13 вересня 1988 року на посаді лікаря-дерматолога в поліклініці № 11 міста Баку; з 14 вересня 1988 року по 26 серпня 1994 року на посаді лікаря дерматолога Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району та дитячої поліклініки Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району; з 29 серпня 1994 року по 31 грудня 2003 року на посаді лікаря дермато-венеролога дитячого дитячої поліклініки Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району; з 01 січня 2004 року по теперішній час на посаді лікаря дерматолога-венеролога дитячого дитячої поліклініки Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2011 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області та отримує пенсію за віком.

Згідно записів у трудовій книжці позивач працювала у період з 01 серпня 1974 року по 25 серпня 1975 року в інтернатурі по дерматовенерології в Республіканському кожвендиспансері міста Баку; з 13 серпня 1976 року по 07 лютого 1981 року лікарем дермато-венерологом в міській лікарні № 22 міста Баку; з 10 лютого 1981 року по 07 грудня 1983 року лікарем-дерматологом в поліклініці № 27 міста Баку; з 08 грудня 1983 року по 13 вересня 1988 року лікарем-дерматологом в поліклініці № 11 міста Баку; з 03 вересня 1988 року по теперішній час працює на посаді лікаря дермато-венеролога дитячого дитячої поліклініки Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району.

У 2008 році ОСОБА_4 звернулася до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи лікарем дермато-венерологом та лікарем-дерматологом у подвійному розмірі.

У грудні 2008 року ОСОБА_4 отримала листа від відповідача, в якому їй було повідомлено, що підстав для зарахування до страхового стажу у пільговому обчисленні відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоду її роботи з 13 серпня 1976 року по 13 вересня 1988 року немає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що робота позивача лікарем дермато-венерологом та лікарем-дерматологом є такою, що за своїм характером відноситься до роботи, яка дає право на зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсій забезпечення".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

За приписами частини 4 статті 24 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01 січня 2004, року періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

З листа Міністерства охорони здоров'я України від 15 лютого 2006 року № 10.03.68/286 вбачається, що робота медичних працівників в шкірно-венерологічних диспансерах, відділеннях, кабінетах, палатах, які працюють з хворими на особливо небезпечні інфекційні та паразитарні хвороби людини, зокрема сифіліс, гонорея, трихоітія, мікроспорія, фавус, коросту, демодекоз повинна зараховуватися їм до стажу роботи в подвійному розмірі.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Судами, на підставі дослідженої копії трудової книжки ОСОБА_4, встановлено, що остання працювала на посадах лікаря дермато-венеролога та лікарем-дерматологом, а тому суди дійшли обгрунтованого висновку, що робота позивача на зазначених посадах відноситься до категорії робіт, зайнятість на яких дає право на зарахування стажу у подвійному розмірі.

Однак, за змістом абзаців 1, 2 частини 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною 1 статті 35, частиною 2 статті 38, частиною 3 статті 42 і частиною 5 статті 48 цього Закону, провадиться у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Аналогічне правило встановлено статтею 84 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у відповідності до якої перерахунок призначеної пенсії провадиться при виникненні права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15-го числа.

Однак, зобов'язуючи Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області провести позивачу перерахунок пенсії з 01 березня 2006 року, суди не звернули уваги на приписи частини 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та не з'ясували дати звернення позивача із заявою до відповідача про перерахунок пенсії.

Не встановлення в судовому процесі зазначених вище обставин як таких, що мають суттєве значення у справі, призвело до передчасних та необґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, та відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства Україниє підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, зокрема статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області задовольнити частково.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.