Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Гончар Л.Я., Мороз В.Ф.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом Запорізького державного підприємства "Радіоприлад"

до відповідачів : Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання нечинним рішення про застосування фінансових санкцій, -

13.08.2013 р. Запорізьке державне підприємство "Радіоприлад" (далі Підприємство) звернулось до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя (далі Пенсійний фонд) та Державної податкової інспекції в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі ДПІ) про визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 1711 від 20.05.2013 р.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2014 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Підприємство звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємство перебуває на обліку в Пенсійному фонді як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

13.11.2012 р. Підприємство надало до Пенсійного фонду звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за жовтень 2012 року, відповідно до якого Підприємством самостійно визначено суму, яка підлягає сплаті як єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пенсійним фондом відносно Підприємства сформовано вимогу про сплату боргу від 5.12.2012 р. № Ю-980, не погодившись з якою, позивач оскаржив її в адміністративному порядку, а саме звернувся з скаргою до начальника Пенсійного фонду. Рішенням Пенсійного фонду від 25.12.2012 р. № 8319/02 скаргу позивача залишено без задоволення, а вимогу № Ю-980 без змін. Не погодившись з діями Пенсійного фонду щодо винесення вимоги № Ю-980 позивач звернувся із скаргою до начальника Головного управління ПФУ в Запорізькій області. Рішенням Головного управління ПФУ в Запорізькій області від 28.01.2013 р. № 797/05 скаргу залишено без задоволення, а вимогу № Ю-980 без змін. Не погодившись з позицією органів Пенсійного фонду позивач надіслав до голови правління Пенсійного фонду України скаргу на вимогу Пенсійного фонду про сплату боргу від 5.12.2012 р. № Ю-980 та рішення від 25.12.2012 р. № 8319/02. Рішенням Пенсійного фонду України від 28.03.2013 р. № 7952/09-10 скарга позивача залишена без задоволення.

Таким чином, з 28.03.2013 р., як дати закінчення адміністративного оскарження та узгодження вимоги про сплату боргу почався перебіг строку сплати визначеної заборгованості.

20.05.2013 р. Пенсійним фондом винесено рішення № 1711 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 20.11.2012 р. по 24.12.2012 р., яким зобов'язано Підприємство сплатити штрафні санкції у розмірі 3428,23 грн. та пеню у розмірі 1129,36 грн.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI (2464-17) ) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч.12 ст. 20 Закону № 2464-VI страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно з ч.ч.1 - 4 ст. 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Відповідно до п.2 ч.11 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції зокрема за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Частиною 10 ст. 25 вищевказаного Закону передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч.16 ст.25 Закону строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Щодо посилань скаржника на заборону нараховувати неустойку (штраф, пеню) протягом часу дії мораторію, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статей 1, 12 Закону № 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

Виходячи з наведеного можна дійти висновку, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Таким чином, що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, похідними від основного зобов'язання.

Тож оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням.

Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань зі сплати страхових внесків настав у позивача після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих зобов'язань не поширюється.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону № 2343-XII лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 9.07.2013 р. у справі № 21-178а13, яка згідно статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Згідно зі статтею 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

Касаційну скаргу Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст.ст. 235- 244 КАС України.