Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої Дембовського С.Г.,

суддів Чуйко О.Г., Суржок А.В.,

прокурора Парусова А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві 5 травня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 12 травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 10 серпня 2010 року.

Вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 12 травня 2010 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 10.10.2005 року за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі,

засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов’язків, передбачених п.п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 10 серпня 2010 року вирок суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 9 грудня 2009 року, приблизно о 14 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння на перехресті вулиць Робочої та Ілліча в м. Херсоні, незаконно, безоплатно придбав для власного вживання у невстановленої слідством особи, особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, загальна маса якого становить 21,5 гр., який зберігав при собі до моменту вилучення працівниками міліції в той же день о 15 год. 30 хв. по вул. Дімітрова в м. Херсоні.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку та ухвали суду з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок м’якості. Зазначає, що суд, в порушення ст. 65 КК України, не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, у зв’язку з чим безпідставно застосував до ОСОБА_1 ст. 75 КК України. Вважає, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано було відмовлено у задоволенні апеляції прокурора.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, суд зробив на підставі доказів, які є у справі та вони в цій частині у касаційній скарзі не оспорюються.

Викладені у касаційній скарзі доводи про те, що суд, приймаючи рішення про звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням не врахував тяжкість вчиненого злочину й особу засудженого, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз’яснень, що містяться у п.п. 1, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року (v0007700-03) , з внесеними змінами постановою Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12.06.2009 року (v0008700-09) "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов’язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням лише у тому випадку, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Проте, як вбачається з вироку суду та матеріалів кримінальної справи, ці вимоги суд не виконав та не обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.

Так, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_1 вчинив новий умисний злочин маючи непогашену у встановленому законом порядку судимість за злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, раніше неодноразово судимий, на шлях виправлення не став, що свідчить про його підвищену небезпеку.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок м’якості, сумнівність висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, що є підставою для скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд та висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Апеляційний суд, залишаючи апеляцію прокурора без задоволення, на порушення вимог ст. 377 КПК України, в ухвалі не навів мотивів, з яких доводи прокурора в частині призначеного судом покарання визнав безпідставними.

При новому розгляді справи, якщо винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину буде доведено, а кваліфікація його дій підтверджена, суду необхідно призначити йому покарання з дотриманням усіх вимог кримінального закону, враховуючи те, що призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м’яким

Керуючись ст.ст. 394–396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 12 травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 10 серпня 2010 року щодо ОСОБА_1 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.