Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

суддів: Крещенка А.М., Пузиревського Є.Б., Григор’євої І.В.,

Фурика Ю.П., Єленіної Ж.М.,

розглянувши в судовому засіданні 10 травня 2011 року у м. Києві заяву заступника Генерального прокурора України Ударцова Ю.В. про допуск до провадження Верховного Суду України справи щодо ОСОБА_4 для перегляду ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 27 січня 2011 року,

вироком Овруцького районного суду Житомирської області від 29 січня 2007 року ОСОБА_5 засуджено за

ч.1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 510 грн., за ч. 3 ст. 357 КК України до штрафу в розмірі 510 грн. та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно до покарання у виді штрафу в розмірі 527 грн.

ОСОБА_5 засуджено за те, що він 18 квітня 2006 року, перебуваючи в кабінеті № 121 Овруцької районної державної адміністрації, таємно викрав із шухляди письмового столу кредитну платіжну картку ЗАТ KT "Приватбанк" Житомирського регіонального управління м. Овруч та ПІН-код до неї на ім'я ОСОБА_6, якою у подальшому скористався для зняття грошових коштів з банківського рахунку потерпілого.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

Перевіряючи вказане рішення у касаційному порядку, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України ухвалою від 1 квітня 2008 року залишила вирок суду стосовно ОСОБА_5 без зміни, а касаційне подання прокурора щодо відсутності в діях засудженого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України - без задоволення.

Справа № 5-3350зп11

Категорія: ч. 1 ст. 186 ч. 3 ст. 357 КК України

Головуючий в першій інстанції: Чальцева І.В.

Доповідач Крещенко А.М.

Постановляючи вказане рішення суд касаційної інстанції на підставі вимог п. 1. 27 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) від 5 квітня 2005 року та ч. 1 ст. 27 Закону України "Про інформацію" дійшов висновку, що платіжна картка для отримання коштів у готівковій формі у касах банків через банківські автомати є особистим важливим документом.

Разом з тим, вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 травня 2010 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 186 КК України на 1 рік позбавлення волі, за ч. 3 ст. 357 КК України до арешту строком на 20 днів та на підставі ч.1 ст. 70, ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю злочинів остаточно йому призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік та покладено обов'язки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 5 лютого 2010 року, близько 6 год. 30 хв., поблизу будинку АДРЕСА_1 Донецької області, відкрито викрав у ОСОБА_8 сумку з особистими речами загальною вартістю 615 гривень. Окрім того, у сумці знаходилися документи на ім'я потерпілої: паспорт, пенсійне посвідчення та довідка з ідентифікаційним кодом, а також дві пластикові банківські картки на ім’я ОСОБА_8 В цей же день, близько 6 год. 50 хв. ОСОБА_4, оглядаючи сумку потерпілої, знайшов у ній дві пластикові банківські картки на ім’я ОСОБА_8 та конверти з ПІН-кодами до них і усвідомлюючи, що вони є важливими особистими документами, діючи умисно, заволодів ними з метою зняття з них грошових коштів.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 27 січня 2011 року касаційне подання прокурора щодо закриття кримінальної справи за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, задоволено. Рішення суду першої інстанції змінено. В частині засудження ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 357 КК України справу закрито за відсутністю в його діях складу злочину. Виключено з вироку призначене на підставі ч. 1 ст. 70, ч.1 ст. 72 КК України покарання за сукупністю злочинів. Ухвалено вважати ОСОБА_4 засудженим за

ч. 2 ст. 186 КК України до покарання, обраного судом першої інстанції, та на підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільненим від його відбування з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановляючи зазначене рішення суд касаційної інстанції виходив з того, що платіжні картки, якими заволодів ОСОБА_4 як засобом для заволодіння грошовими коштами, не є важливими особистими документами.

Заступник Генерального прокурора України вважає вищевказану ухвалу Верховного Суду України від 27.01.2011 року такою, що прийнята за неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення щодо подібних суспільно небезпечних діянь, а саме кримінальної відповідальності особи за ч. 3 ст. 357 КК України при незаконному заволодінні банківськими платіжними картками, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 400-12 КПК України є підставою для подання заяви про перегляд даної ухвали суду касаційної інстанції Верховним Судом України. Просить Верховний Суд України перевірити законність та обґрунтованість судового рішення стосовно ОСОБА_4, скасувати його, а справу направити на новий касаційний розгляд.

Вивчивши матеріали додані до заяви та обговоривши її доводи, колегія суддів визнає, що дану справу відносно ОСОБА_4 слід допустити до провадження в порядку перегляду судових рішень Верховним Судом України з таких підстав.

Частиною третьою статті 357 КК України за якою засуджено

ОСОБА_5 та закрито справу відносно ОСОБА_4 за відсутністю в його діях цього складу злочину, встановлено кримінальну відповідальність за незаконне заволодіння будь – яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом.

Як встановлено судами і ОСОБА_5 і ОСОБА_4 незаконно заволоділи платіжними картками банків, якими у подальшому скористалися для зняття грошових коштів з банківських рахунків потерпілих.

Касаційний суд при розгляді справи щодо ОСОБА_5 дійшов висновку, що платіжна картка для отримання коштів у готівковій формі у касах банків через банківські автомати є особистим важливим документом та про наявність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України.

Щодо ОСОБА_4 касаційним судом було прийнято протилежне рішення – суд визнав, що платіжні картки, якими він заволодів як засобом для заволодіння грошовими коштами, не є важливими особистими документами та про відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України.

Таким чином, суд касаційної інстанції у різних справах неоднаково застосував кримінальний закон, у результаті чого були ухвалені різні за змістом судові рішення щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 400-12 КПК України, є підставою для перегляду Верховним Судом України зазначеного у заяві судового рішення.

Керуючись ст. 400-18 КПК України, колегія суддів

допустити до провадження Верховного Суду України кримінальну справу щодо ОСОБА_4 за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд винесеної в цій справі ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 27 січня 2011 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.