Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів Марчук Н.О., Єленіної Ж.М.,

з участю прокурора Стратюка О.М.,

захисника ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні 10 травня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 21 травня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Житомирської області від 6 липня 2010 року.

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року

народження, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 2 роки з конфіскацією 1/3 частини майна, що є його власністю.

Відповідно до ст. 54 КК України засуджений ОСОБА_2 позбавлений спеціального звання – лейтенанта міліції.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 6 липня 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнаний винуватим та засуджений за те, що, перебуваючи на посаді оперуповноваженого УДСБЕЗ УМВС України в Житомирській області, тобто будучи службовою особою, працівником правоохоронного органу – представником влади, маючи спеціальне звання – лейтенант міліції, використовуючи своє службове становище та діючи умисно, з корисливих мотивів, за припинення перевірки та невтручання в діяльність приватного підприємця ОСОБА_3, в період з 1 по 2 лютого 2010 року одержав від останнього хабар, поєднаний з вимаганням, в розмірі 2500 грв.

У касаційній скарзі засуджений, не оспорюючи фактичних обставин справи, просить змінити вирок та ухвалу щодо нього та призначити покарання, не пов’язане з позбавленням волі, застосувавши ст.ст. 75, 76 КК України. При цьому посилається на те, що судами не було в достатній мірі враховано пом’якшуючі обставини, дані про його особу, зокрема, молодий вік, сімейний стан, та вважає призначене йому покарання занадто суворим і таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та його особі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримання поданої засудженим касаційної скарги, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи, обґрунтовані сукупністю розглянутих у судовому засіданні і наведених у вироку доказів. Ці висновки суду в касаційній скарзі не оспорюються.

Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 368 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального законів, які тягнуть скасування судових рішень, по справі не встановлено.

При призначенні ОСОБА_2 покарання судом враховані характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, пом’якшуючі покарання обставини – повне визнання своєї вини та щире каяття. Крім того, судом не встановлено обставин, що обтяжують покарання.

За таких обставин суд правильно обрав ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі.

Разом з цим колегія суддів приходить до висновку, що конкретні обставини справи, дані про особу засудженого і обставини, визнані судом такими, що пом’якшують покарання ( визнання засудженим своєї вини, щире каяття, позитивні характеристики з місця роботи та проживання, утримання батька – інваліда 3-ї групи та матері – інваліда 1-ї групи, яка потребує постійного стороннього догляду ) дають підстави вважати, що виправлення засудженого та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Оскільки у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 77 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна, що є власністю засудженого, не застосовується, з вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду слід виключити рішення про застосування до ОСОБА_2 додаткового покарання у виді конфіскації 1/3 майна, що є його власністю.

Таким чином, судові рішення щодо ОСОБА_2 підлягають зміні.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 21 травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 6 липня 2010 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права обіймати атестовані посади у правоохоронних органах строком на 2 роки, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_2 в період іспитового строку без дозволу кримінально-виконавчої інспекції не виїжджати за межі України на постійне проживання, повідомляти кримінально-виконавчу інспекції про зміну місця проживання і роботи, періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Звільнити ОСОБА_2 з-під варти негайно.

У решті судові рішення щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.