Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів Марчук Н.О., Єленіної Ж.М.,

з участю прокурора Опанасюка О.В.

розглянула в судовому засіданні 10 травня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Кіровоградської області на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 серпня 2010 року, якою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

звільнено на підставі ст. 48 КК України від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України, у зв’язку зі зміною обстановки, а провадження по справі закрито.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

Як встановив суд, ОСОБА_1, працюючи директором Олександрійського ПТУ № 7, за період 2007-2009 років в порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 882 від 12 липня 2004 року "Питання стипендіального забезпечення" (882-2004-п) щодо виплати стипендії раз на місяць, за результатами місячного контролю умисно, в порушення вимог чинного законодавства видавав накази про зниження розміру стипендії учням або позбавлення учнів стипендії повністю, що призвело до недонарахування та невиплати передбачених законодавством стипендій, які підлягали виплаті учням, на загальну суму 60360,17 грв.

Також, в порушення п. 1 ст. 13 Постанови Кабінету Міністрів України № 226 від 5 квітня 1994 року "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування" ОСОБА_1 видав накази № 33 від 25 березня 2008 року, № 25/1 від 3 березня 2008 року, № 170 від 19 листопада 2008 року, № 39/2 від 1 квітня 2009 року, № 73 від 12 травня 2009 року, згідно з якими тимчасово припинялись виплати грошової компенсації за харчування у зв’язку з невідвідуванням учнями занять без поважних причин та у зв’язку з неатестацією по предметах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на загальну суму 11399,20 грв, що призвело до недонарахування компенсацій за рахунок коштів бюджету, які підлягали виплаті.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, порушує питання про скасування постанови з направленням справи на новий судовий розгляд. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, не мотивував, у чому виразилася зміна обстановки та за яких підстав обвинувачений перестав бути суспільно небезпечним, і не врахував, що ОСОБА_1 в повному обсязі шкоду не відшкодував.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, мотивуючи своє рішення про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, суд вказав, що на час розгляду справи в суді змінилась обстановка: усі необхідні кошти нараховані та частково виплачені учням, щодо випускників – нараховані та виплачуються в порядку надання заяв.

Однак судом не враховано вимог ст. 48 КК України та роз’яснень, що містяться у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" (v0012700-05) , згідно з якими особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Для визнання того, що на час розгляду справи в суді обстановка змінилася, суду необхідно встановити не тільки те, яка обстановка існувала під час вчинення злочину, а й те, в чому полягали її зміни на час розгляду справи в суді, та навести в судовому рішенні конкретні дані, які б свідчили про таку зміну обстановки та втрату діянням чи особою суспільної небезпечності, тобто визначити конкретну підставу звільнення від кримінальної відповідальності.

Усупереч викладеному, суд не навів у постанові обґрунтувань того, в чому полягала зміна обстановки на час розгляду справи в суді, які саме наслідки потягла ця зміна – втрату злочином суспільної небезпечності чи втрату ОСОБА_1 суспільної небезпечності, та в чому це полягало.

Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, збитки, заподіяні діями ОСОБА_1, в повній мірі не відшкодовані, він продовжує працювати директором ПТУ.

Крім того, колегія суддів в порядку ст. 395 КПК України звертає увагу на істотне порушення судом вимог кримінально-процесуального закону.

Так, в порушення вимог ст.ст. 7, 12, 240 КПК України рішення про закриття справи судом було прийняте під час попереднього розгляду справи без з’ясування думки обвинуваченого і потерпілих щодо цього питання, відомості про виклик учасників процесу на попередній розгляд у справі відсутні.

За таких обставин постанова суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд зі стадії її попереднього розгляду, під час якого необхідно прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Постанову Олександрійського районного суду Кіровоградської області від 23 серпня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд зі стадії її попереднього розгляду.