Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Л итвинова О.М.,

суддів Тельнікової І.Г., Швеця В.А.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 12 травня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 5 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 8 вересня 2010 року.

Вироком Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 5 березня 2010 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

Стягнуто із засудженого на відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих: ОСОБА_2 - 300 грн., ОСОБА_3 – 800 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 8 вересня 2010 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 28 березня 2009 року, приблизно о 22 годині в с. Виноград Городенківського району, знаходячись у громадському місці біля магазину - кафе "Калинка", перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, грубо порушив громадський порядок, виявив явну неповагу до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, виражаючись нецензурною лайкою, вчинив конфлікт з відвідувачами кафе, під час якого застосував заздалегідь заготовлений та спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень стартовий гладкоствольний самозарядний пістолет ZORAKI - MOD.914", в конструкцію якого внесено зміни, призначений для стрільби гумовими кулями, з якого здійснив постріли у потерпілих, спричинивши ОСОБА_2 і

ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також пошкодив скло автомобіля "Чері Амулет", д.н. НОМЕР_1, чим завдав матеріальні збитки власнику ОСОБА_4 на суму 600 грн.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування постановлених у справі рішень і направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання, яке не відповідає тяжкості вчинених злочинів та даним про особу засудженого внаслідок його м’якості і безпідставного застосування ст. 75 КК України. Зазначає, що судом не враховано, що ОСОБА_1 вчинив хуліганські дії, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, що свідчить про його підвищену суспільну небезпеку, а суд апеляційної інстанції не спростував та не навів підстав, через які доводи прокурора про м’якість призначеного покарання, визнав необґрунтованими.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається зі змісту вироку, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України. Правильність цих висновків і кваліфікація дій засудженого у касаційному порядку не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання та звільняючи його від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про особу засудженого та інші обставини, зокрема, повне визнання вини ОСОБА_1, його щире каяття, відсутність тяжких наслідків, а також часткове, на час розгляду справи судом першої інстанції, відшкодування ним завданої потерпілим матеріальної і моральної шкоди, а також позитивну характеристику з місця проживання, сімейний стан і наявність на утриманні малолітньої дитини.

Виходячи з конкретних обставин справи, суд обрав ОСОБА_1 покарання у межах санкцій ч. 4 ст. 296 та ч. 1 ст. 122 КК України та дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк.

Доводи касаційної скарги прокурора про м’якість призначеного ОСОБА_1 покарання і безпідставне застосуванням ст. 75 КК України належно перевірені судом апеляційної інстанції.

Апеляційний суд встановив, що покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості вчинених ним злочинів, даних про особу засудженого, обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, притягнення його до кримінальної відповідальності вперше і повне, на час розгляду справи апеляційним судом, відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди, що стало підставою відмови потерпілого ОСОБА_2 від апеляційної скарги, а також наявність малолітньої дитини на утриманні, позитивну характеристику з місця постійного проживання.

Також, перевіряючи правильність застосування ст. 75 КК України, апеляційний суд взяв до уваги і думку прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції і, враховуючи обставини справи, просив визначити розмір остаточного покарання ОСОБА_1 чотири роки позбавлення волі і звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Даних, які свідчили б, що у справі щодо ОСОБА_1 неправильно застосовано кримінальний закон, або істотно порушено кримінально-процесуальний заскон, колегія суддів не вбачає, а тому доводи касаційної скарги прокурора необґрунтовані.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення.

Вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 5 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 8 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.