Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого – Міщенка С.М.,

суддів - Животова Г.О. та Матієк Т.В.,

за участю прокурора – Вергізової Л.А.,

розглянула 17 травня 2011 року в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою заступника прокурора м. Києва на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

В цій справі вироком Солом’янського районного суду м. Києва від 31 травня 2010 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, неодноразово судимого, останній раз - 11.03.2003 року

за ч. 3 ст. 185 КК України на

3 роки позбавлення волі, громадянина України,

- засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробовуванням протягом трирічного іспитового строку та покладенням обов’язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну місця проживання, роботи або навчання і періодично з’являтися до неї для реєстрації.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволений частково, стягнуто на його користь з ОСОБА_1 518 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 вересня 2010 року цей вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком, ОСОБА_1, 30 січня 2010 року, приблизно о 12 год. 30 хв., повторно, таємно викрав з вагончика на території будівельного майданчика на АДРЕСА_1 майно та гроші потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на загальну суму 2 634 грн.

В касаційній скарзі прокурор просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий судовий розгляд внаслідок невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого через м’якість та неправильне застосування кримінального закону. Вважає, що суд необґрунтовано звільнив ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, оскільки останній має не зняті та непогашені судимості за злочини проти власності та не відшкодував матеріальну шкоду заподіяну потерпілим. Окрім того, в порушення ст. 333 КПК України у вступній частині вироку не зазначені попередні судимості ОСОБА_1.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки судів про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

В той же час, місцевий суд, призначаючи покарання із застосуванням ст. 75 КК України, не врахував дані про особу засудженого, який неодноразово судимий за злочини проти власності, не відшкодував заподіяну потерпілим матеріальну шкоду. Окрім того, суд безпідставно визнав, що ніде не працюючий ОСОБА_1 має на утриманні неповнолітню дитину.

Апеляційний суд визнав правильним звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, пославшись при цьому на ті ж обставини, які враховані судом першої інстанції, але, усупереч вимогам ст. 377 КПК України, не зазначив в ухвалі як підстави, через які апеляцію прокурора визнано необґрунтованою, так і докладні мотиви такого визнання.

Зокрема, поза увагою та оцінкою суду залишились доводи прокурора щодо безпідставного та необґрунтованого визнання судом першої інстанції факту наявності на утриманні у ніде не працюючого ОСОБА_1 неповнолітнього сина, неврахування даних про неодноразові судимості ОСОБА_1 за злочини проти власності та про невідшкодування заподіяної потерпілим шкоди.

За таких обставин колегія суддів визнає необґрунтованими висновки судів про наявність підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, а призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, у зв’язку з чим оскаржені судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд за наслідками якого слід постановити законне й обґрунтоване рішення, належним чином його вмотивувати.

Керуючись статтями 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва задовольнити.

Вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 31 травня 2010 року стосовно ОСОБА_1 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 вересня 2010 року постановлену щодо цього вироку скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.