Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Веденяпіна О.А.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - ДПІ) на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року у справі № 809/2935/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солодка Країна-К" (далі - Товариство) до ДПІ, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

У вересні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними відмови ДПІ № 617/10/18-241 від 6.09.2013 року, № 637/10/18-241 від 13.09.2013 року щодо реєстрації платником податку на додану вартість; зобов'язання ДПІ здійснити зазначену реєстрацію та видати відповідне свідоцтво не пізніше 10 робочих днів з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Зазначило, що податковий органом відмовив Товариству у реєстрації його платником податку на додану вартість з тих підстав, що подана ним заява не відповідала вимогам п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України. Зазначені обставини не відповідають вимогам ст. 183 Податкового кодексу України та є необґрунтованими.

17 жовтня 2013 року постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року, позов задоволено частково.

Відмови ДПІ № 617/10/18-241 від 6.09.2013 року, № 637/10/18-241 від 13.09.2013 року щодо реєстрації Товариства платником податку на додану вартість визнані протиправними та скасовані; зобов'язано ДПІ здійснити реєстрацію Товариства платником податку на додану вартість у відповідності до вимог ст. 183 Податкового кодексу України.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 2.09.2013 року Товариство звернулося до ДПІ із заявою щодо його реєстрації платником податку на додану вартість. До заяви були надані накладні, податкові накладні, договори купівлі-продажу, акти прийому-передачі, договір зберігання.

Зазначена заява була подана у зв'язку із тим, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів, що підлягають оподаткуванню за серпень 2013 року, становить 377 155,00 грн. Крім того, загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Податкового кодексу України (2755-17) протягом останніх 12 календарних місяців сукупно становить 2 469 766,00 грн.

6 вересня 2013 року ДПІ відмовила Товариству у реєстрації його платником податку на додану вартість у зв'язку з тим, що його заява не відповідає вимогам п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, оскільки Товариство відсутнє за місцем своєї реєстрації, що підтверджується актом обстеження та листом ДПІ від 25.07.2013 року.

9 вересня 2013 року Товариство знову звернулося до ДПІ із заявою щодо реєстрації його платником податку на додану вартість, долучивши при цьому первинні документи та довідку з ЄДРПОУ.

13 вересня 2013 року ДПІ відмовила Товариству у реєстрації платником податку на додану вартість з тих же підстав.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до п. 183.1 ст. 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Порядок реєстрації платником податків на додану вартість регулюється Податковим кодексом України (2755-17) та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість. Згідно пункту 3.8 даного Положення, з метою підтвердження достовірності відомостей про здійснення особою постачання товарів/послуг або відповідність особи вимогам, визначеним ст.180, п.181.1 ст.181, п.182.1 ст.182 та п.183.7 ст. 183 Податкового кодексу України, така особа відповідно до підпункту 20.1.6 п.20.1 ст.20 цього кодексу, п.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України подає до податкового органу документи, що підтверджують такі відомості.

Податковий орган відмовляє в реєстрації особи як платника податку на додану вартість, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 182.1 ст. 182 та п. 183.7 ст. 183 Податкового кодексу України, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із ст. 184 Податкового кодексу України.

Згідно з пп. "ж" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі встановлення відсутності платника податків за адресою місця реєстрації, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. № 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (п. 12.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 9.12.2011 року (za562-11) ).

Суди обґрунтовано зазначили, що податковим органом не були надані суду відповідний акту, складений згідно вимог вищевказаного порядку, повідомлення, яке б направлялось відповідному державному реєстратору про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням та докази направлення на адресу Товариства повідомлення про підтвердження відомостей про юридичну особу, у тому числі, й щодо місцезнаходження.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області відхилити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.