Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Конюшка К.В., Цуркана М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МБТ Трейд" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішень про коригування митної вартості, що переглядається за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "МБТ Трейд" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року, -

В квітні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "МБТ Трейд" (далі - позивач) звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва із позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 3 жовтня 2013 року № 100250000/2013/600804/2, від 4 жовтня 2013 року № 100250000/2013/600815/2, від 7 жовтня 2013 року № 100250000/2013/600826/2, від 14 жовтня 2013 року № 100250000/2013/600850/2, № 100250000/2013/600851/2, № 100250000/2013/600852/2, від 17 жовтня 2013 року № 100250000/2013/600858/2, від 23 жовтня 2013 року № 100250000/2013/600872/2, № 100250000/2013/600874/2, № 100250000/2013/600876/2, від 28 жовтня 2013 року № 100250000/2013/600886/2, № 100250000/2013/600885/2.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що коригування митної вартості за резервним методом здійснене відповідачем з порушенням вимог законодавства України, оскільки митний орган мав достатньо інформації для визначення ціни із застосуванням попередніх п'яти методів.

На думку позивача, були наявні усі, передбачені Митним кодексом України (4495-17) , документи, що підтверджують правомірність формування митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту)щодо товарів, які імпортуються.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення про задоволення адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що між позивачем та ТОВ "Зелмер Маркет" укладено договір купівлі-продажу від 3 липня 2012 року № UA/001/2012.

В період з 3 жовтня 2013 року по 28 жовтня 2013 року відповідачу були подані митні декларації № 1000250000/2013/072610, № 100250000/2013/072789, № 100250000/2013/072975, № 100250000/2013/073780, № 100250000/2013/073783, № 100250000/2013/073815, № 100250000/2013/074123, № 100250000/2013/074709, № 100250000/2013/074748, № 100250000/2013/074780, № 100250000/2013/075144, № 100250000/2013/075146.

Відповідач за результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, прийняв рішення про коригування митної вартості 3 жовтня 2014 року № 100250000/2013/600804/2, від 4 жовтня 2014 року № 100250000/2013/600815/2, від 7 жовтня 2013 року № 100250000/2013/600826/2, від 14 жовтня 2013 року № 100250000/2013/600850/2, № 100250000/2013/600851/2, № 100250000/2013/600852/2, від 17 жовтня 2013 року № 100250000/2013/600858/2, від 23 жовтня 2013 року № 100250000/2013/600872/2, № 100250000/2013/600874/2, № 100250000/2013/600876/2, від 28 жовтня 2013 року № 100250000/2013/600886/2, № 100250000/2013/600885/2, в графі 33 яких вказав, що митна вартість визначена за резервним методом у зв'язку з неможливістю застосування попередніх п'яти методів визначення митної вартості, оскільки при здійсненні аналізу наданих до митного оформлення позивачем документів, виявлено, що в поданих до митного оформлення документах виявлено наступні розбіжності, що унеможливлює перевірку числового значення заявленої митної вартості.

Зі змісту частини 2.11 параграфу 5 договору про транспортування від 31 серпня 2012 року № 07/07/2012 товариство РОХЛІГ СУУС зобов'язане укласти договір страхування вантажу, відповідно до умов якого вартість перевезення вказана в прайс-листі, що є додатком №1 до вказаного договору.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивачем до митного оформлення не надано зазначений додаток та страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Позивача було повідомлено про необхідність надання додаткових документів (виписки з бухгалтерської документації, прайс-листа, копії митної декларації, висновків про якісні та кількісні характеристики товарів, підготованих спеціалізованими експертними організаціями, банківського платіжного документа, що стосується оцінюваного товару).

Витребувані у позивача додаткові документи були надані не в повному обсязі, а саме не було надано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; довідкову інформацію щодо вартості у країні - експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Наданий позивачем прайс-лист виробника товарів адресований виключно ТОВ "МБТ Трейд", тобто має суб'єктивну спрямованість.

Згідно висновку Київської обласної торгово-промислової палати від 5 червня 2013 року № Ц-289 експертом не зазначено, які саме джерела інформації від заводу виробника використані під час аналізу якісних та вартісних характеристик товарів.

Після здійснення коригування митної вартості, товари були випущені у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України (далі - МК України (4495-17) ) за митними деклараціями від 3 жовтня 2013 року № 100250000/2013/072684, від 4 жовтня 2013 року № 100250000/2013/072826, від 7 жовтня 2013 року № 100250000/2013/073099, від 14 жовтня 2013 року № 100250000/073852, від 14 жовтня 2013 року № 100250000/2013/073853, від 14 жовтня 2013 року № 100250000/2013/073854, від 17 жовтня 2013 року № 100250000/2013/074153, від 23 жовтня 2013 року № 100250000/2013/074750, від 24 жовтня 2013 року № 100250000/2013/074806, від 24 жовтня 2013 року № 100250000/2013/074808, від 28 жовтня 2013 року № 100250000/2013/075280, від 28 жовтня 2013 року № 100250000/2013/075279.

Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні даного позову з наступних підстав

Положеннями МК України (4495-17) , а також положеннями Податкового кодексу України (2755-17) та інших законів України з питань оподаткування. регулюються відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів.

Відповідно до статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 МК України зазначає, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (частина 1); митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2).

Згідно із статтею 57 глави 9 МК України (4495-17) . визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 МК України.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).

Згідно із статтею 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2).

Відповідно до частини другої статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно із положеннями статей 49, 50 МК України, митною вартістю товарів, які перемішуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У частині третій статті 53 МК України зазначено у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у рішенні про коригування митної вартості товарів від 3 жовтня 2013 року № 100250000/2013/600804/2 вказано, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції): документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять неповні дані (Згідно зовнішньоекономічного договору від 3 липня 2013 року № 1/А/001/2012, імпортер товару являється Дистриб'ютором. Згідно пункту 17 статті 58 МК України, особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором, чи одноосібним концесіонером іншої, якби це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають під хоча б один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів торгівлі 1994 року. Згідно частини 2.11 параграфу 5 договору про транспортування від 31 серпня 2012 № 07/07/12 товариство РОХЛІН СУУС зобов'язане укласти договір страхування вантажу. Також, в договорі вказано, що вартість перевезення вказана у прайс-листі, що є додатком № 1 до вказаного договору.), неподання декларантом додаткових документів на письмову вимогу митного органу згідно частини третьої статті 53 МК України: 1) Експортна декларація країни відправлення.

Судами також встановлено, що у рішенні про коригування митної вартості від 4 жовтня 2013 року № 100250000/2013/600815/2 визначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції): документи, зазначені у статті 53 МК України, містять розбіжності, а саме: в інвойсі від 2 жовтня 2013 року № 924004492 вказано банківській рахунок, який не співпадає з інформацією наведеною у договорі.

У рішенні про коригування митної вартості від 7 жовтня 2013 року № 100250000/2013/600826/2 вказано, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції): документи, зазначені у статті 53 МК України, містять розбіжності, а саме: в інвойсі від 2 жовтня 2013 року № 924004492 вказано банківській рахунок, який не співпадає з інформацією наведеною у договорі.

Крім того, у рішенні про коригування митної вартості від 14 жовтня 2013 року № 100250000/2013/600850/2 вказано, що митна вартість імпортованих товарів не можу бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки: документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять неповні дані, а саме: згідно договору імпортер товару являється дистриб'ютором. Згідно п. 17 статті 58 МК України, особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером, як би це не називалось, вважаються пов'язаними для цілей цього кодексу, якщо вони підпадають під хоча б один із критеріїв, визначених у ст. 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів торгівлі 1994 року.

Зі змісту частини 2.11 параграфу 5 договору про транспортування від 31.08.2012 року № 07/07/2012 товариство РОХЛІГ СУУС зобов'язане укласти договір страхування вантажу, відповідно до умов якого вартість перевезення вказана в прайс-листі, що є додатком № 1 до вказаного договору. Проте, декларантом до митного оформлення не надано зазначений додаток та страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналогічних підстав прийнято рішення про коригування митної вартості від 4 жовтня 2013 року № 100250000/2013/600851/2, від 14 жовтня 2013 року. № 100250000/2013/600852/2

У рішенні про коригування митної вартості від 17 жовтня 2013 року № 100250000/2013/600858/2 зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, що імпортуються (вартість операції): документи зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять неповні дані (декларантом не подано до митного оформлення транспортний (перевізний) документ, що відповідно до частини другої статті 53 Кодексу, є документом, що підтверджує митну вартість товарів: довідка про транспорті витрати видана ТОВ "Рохлінг суус логіст ікс С.А." проте CMR завірено штампом іншого перевізника.

З аналогічних підстав прийнято рішення про коригування митної вартості від 23 жовтня 2013 року № 100250000/2013/600872/2, № 100250000/2013/600874/2 від 23 жовтня 2013 року, № 100250000/2013/600876/2 від 28 жовтня 2013 року, № 100250000/2013/600886/2 від 28 жовтня 2013 року, № 100250000/2013/600885/2 від 28 жовтня 2013 року.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що митний орган обґрунтовано відмовив у митному оформленні товарів, задекларованих у митній декларації.

Як встановлено судами, основний метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються не був застосований, оскільки використані декларантом відомості не підтверджені документально.

Метод 2-а не був застосований у зв'язку з відсутністю у митного органу даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Метод 2-б не був застосований у зв'язку з відсутністю у митного органу даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Методи 2-в та 2-г не використані через відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Митну вартість товару визначено із застосуванням резервного методу.

Відповідно до статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT), було здійснено послідовний перехід від 3 до останнього методу визначення митної вартості заявленого товару і застосований 6-й (резервний) метод.

Згідно приписів вказаної вище статті, митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Враховуючи, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, Вищий адміністративний суд України вважає правильним висновок суду першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для скасування оскаржених рішень про визначення митної вартості товарів.

Суди першої та апеляційної інстанцій вірно встановили фактичні обставини справи, дослідили наявні докази, надали їм належну оцінку та прийняли законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МБТ Трейд" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.