Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого – судді Міщенка С.М.,

суддів Квасневської Н.Д., Сахна Р.І.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.,

захисників засудженого ОСОБА_1, ОСОБА_2,

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника потерпілих ОСОБА_5

розглянула у судовому засіданні 24 травня 2011 року у м. Києві справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на судові рішення щодо ОСОБА_6

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 2 березня 2010 року засуджено

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

- за ч. 3 ст. 286 КК України на 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 200000 грн. на відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_4 22752 грн. 28 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 200000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати – за проведення судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи у розмірі 544 грн. 80 коп., додаткової автотехнічної експертизи у розмірі 486 грн. 77 коп., повторної судово-автотехнічної експертизи у розмірі 1173 грн.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 вересня 2010 року вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_6 засуджено за те, що він 11 серпня 2005 року, приблизно о 10 год. 20 хв., керуючи технічно-справним автомобілем "Мегсеdеs-Benz SLK 230", державний знак НОМЕР_1, та рухаючись по проїзній частині проспекту Оболонського зі сторони вул. Малиновського в напрямку Московського проспекту в м. Києві із перевищенням допустимої швидкості, в порушення п. п. 10.1, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) не впевнившись у безпечності для інших учасників руху маневру, почав перестроюватись з крайньої лівої смуги праворуч, від чого автомобіль, рухаючись з боковим заносом, виїхав за межі проїзної частини, де наїхав на дорожній знак та опору міського електроосвітлення, розташовані навпроти АЗС "ТНК", за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, 1. Внаслідок ДТП від отриманих тілесних ушкоджень пасажир автомобіля ОСОБА_7 помер на місці, а пасажир ОСОБА_8 померла 21 серпня 2005 року у лікарні.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 порушує питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_6, просить пом?якшити йому покарання та зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої на користь потерпілих. Посилається на неповноту та однобічність судового розгляду, які, на його думку, свідчать про можливість перебування за кермом автомобіля не ОСОБА_6, а потерпілого ОСОБА_7, а також настання ДТП внаслідок пошкодження лівого заднього колеса. Зазначає, що вина засудженого полягає лише в тому, що він допустив до керування автомобілем особу, яка не мала на те права. Вважає, що висновок суду про доведеність винності ОСОБА_6 ґрунтується на припущеннях, при призначенні покарання поза увагою суду залишилися обставини, що пом?якшують покарання, а також те, що тяжкі наслідки настали в тому числі і внаслідок дій потерпілих.

Заслухавши доповідь судді, думку захисників засудженого, які підтримали касаційну скаргу, міркування потерпілих та їхнього представника, які просили залишити касаційну скаргу без задоволення, пояснення прокурора, яка вважала, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, ґрунтується на доказах, зібраних у справі, досліджених у судовому засіданні та належно оцінених судом. Так, з показань свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 видно, що вони бачили, як автомобіль "Мерседес" на великій швидкості рухався в напрямку заїзду до АЗС і вдарився об бордюрний камінь, від удару автомобіль розвернуло по годинниковій стрілці і він ударився об електроопору на клумбі заправної станції. З автомобіля на проїзну частину вилетів водій. Також попереду автомобіля "Мерседес" лежав молодий хлопець, а біля правих дверей автомобіля – дівчина. З показань свідка ОСОБА_11 видно, що він помітив, як автомобіль "Мерседес", рухаючись у крайній правій смузі зі швидкістю 100-120 км/год, декілька разів намагався обігнати його автомобіль, але йому заважали інші автомобілі, приблизно через 300 метрів після світлофора він все ж здійснив обгін його автомобіля, знаходячись у крайній правій смузі, перестроївся в середню, далі – у крайню ліву смугу руху, а потім різко повернув праворуч в напрямку автозаправної станції "ТНК", при цьому водій автомобіля "Мерседес" застосував гальмування, бо загорілися сигнали "стопів". Свідок також пояснив, що не бачив сам момент зіткнення автомобіля "Мерседес" з перешкодою, але почув удар і помітив, як в різні сторони полетіли скло та частини вказаного автомобіля, також із вказаного автомобіля вилетів якийсь великий предмет та впав на проїзну частину. Коли свідок вийшов зі свого автомобіля, то побачив, що на проїзній частині лежав хлопець, як з?ясувалося пізніше – водій автомобіля "Мерседес", попереду автомобіля лежав ще один хлопець, а біля правих дверей – дівчина. За даними, які містяться у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11.08.2005 року, плані-схемі та фототаблиці до нього, на місці події було зафіксовано наїзд автомобіля "Mercedes-Benz SLK 230" під керуванням ОСОБА_6 на дорожній знак та опору міського електроосвітлення, які розташовані навпроти АЗС "ТНК", за адресою м. Київ, проспект Оболонський, 1. Крім того, вина ОСОБА_6 підтверджується даними протоколу відтворення обстановки і обставин події від 5.06.2006 року з долученими планом-схемою та фототаблицею, під час якого свідок ОСОБА_10 відтворив на місці механізм вчинення ДТП; висновком судово-автотехнічної експертизи про те, що безпосередньо перед ДТП мінімальна швидкість руху автомобіля "Mercedes-Benz SLK 230" становила 92,4–98,8 км/год, з технічної точки зору недотримання водієм ОСОБА_6 вимог п. 12.4 ПДР (1306-2001-п) перебуває в прямому причинному зв?язку з настанням ДТП; висновком повторної судово-автотехнічної експертизи про те, що безпосередньо перед ДТП швидкість руху автомобіля "Mercedes-Benz SLK 230" становила 97–105 км/год, дії водія ОСОБА_6 не відповідали вимогам п. 12.4 ПДР (1306-2001-п) , в разі, якщо шина заднього лівого колеса була пошкоджена в результаті наїзду на перешкоду, то його дії не відповідали ще й вимогам 12.1 ПДР (1306-2001-п) , порушення водієм вимог п.12.4 ПДР (1306-2001-п) знаходиться в прямому причинному зв?язку з настанням ДТП; висновками судово-медичних експертиз про характер, локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_3, про причину смерті кожного з них.

Доводи касаційної скарги про те, що ДТП сталася внаслідок пошкодження лівого заднього колеса під час руху автомобіля, є необгрунтованими, оскільки спростовуються висновками вищенаведених автотехнічних експертиз про причину дорожньо-транспортної пригоди, а також показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про те, що безпоседедньо перед ДТП пошкодження колеса не було і воно виникло саме внаслідок удару автомобіля об бордюрний камінь.

Судом перевірялися доводи, аналогічні викладеним у касаційній скарзі, про те, що під час ДТП за кермом автомобіля знаходився ОСОБА_7 Такі доводи визнані безпідставними, оскільки вони спростовуються висновком судово-медичної експертизи щодо ОСОБА_7, відповідно до якого у потерпілого виявлені пошкодження, які виникли від дії тупих предметів при травмі в салоні автомобіля під час його зіткненні з перешкодою, при чому основна травмуючи сила діяла на тіло в напрямку справа наліво.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи не встановлено процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду про доведеність винності засудженого та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 286 КК України. Висновки суду ґрунтуються на достатніх та допустимих доказах.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_6 суд не дотримався вимог ст. 65 КК України, призначивши засудженому надмірно суворе покарання, а також, всупереч вимог ст. 1167 ЦК України, визначив розмір відшкодування моральної шкоди, не врахувавши належним чином усіх обставин справи.

Зі змісту вироку видно, що при призначенні покарання судом враховані ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані, що характеризують особу винного, обставин, які пом?якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено. В той же час, з матеріалів кримінальної справи убачається, що ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності притягується вперше, злочин вчинив з необережності, будучи особою молодого віку. Такі обставини залишилися поза увагою суду та не були враховані під час призначення ОСОБА_6 покарання та визначенні розміру стягнення на відшкодування моральної шкоди. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне пом’якшити призначене засудженому покарання та зменшити розмір стягнення на відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 2 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 вересня 2010 року щодо ОСОБА_6 змінити, пом?якшити засудженому покарання за ч. 3 ст. 286 КК України до 6 років позбавлення волі. Зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з засудженого на користь потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до 100 000 грн. кожному.