Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Конюшка К.В., Цуркана М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" до Луганської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, скасування картки відмови та про повернення надмірно сплаченого ПДВ у сумі 364502,38 грн., що переглядається за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року, -

У лютому 2014 року публічне акціонерне товариство "Алчевський коксохімічний завод" (далі - позивач) звернувся в Луганський окружний адміністративний суд з позовом до Луганської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Луганської митниці про визнання митної вартості товарів від 23 вересня 2013 року № 702020001/2013/000667/2, скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/2013/00144, повернути на його рахунок надмірно сплачене ПДВ у сумі 364502,38 грн.

В обґрунтування позову зазначав, що між ним та компанією "Сибуглемет Импекс Лимитед" (Кіпр) 31 липня 2013 укладено зовнішньоекономічний контракт № SІ-АК-01/2013, відповідно до якого позивачем на митну територію України в у вересні 2013 року на умовах DАР станція Комунарськ (ІНКОТЕРМС 2010) ввезено вантаж: вугільний концентрат марки "ОС".

На підставі вказаного контракту та додатків до нього в режимі імпорту зазначений товар заявлено до митного оформлення (ВМД № 702020001/2013/009393) за ціною договору - 135 доларів США за одну тону, надано декларацію митної вартості і необхідний пакет документів, передбачений Митним кодексом України (4495-17) .

Луганська митниця Міндоходів 23 вересня 2013 року пред'явила вимогу про надання: договору із третіми особами, пов'язаного з контрактом; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами визначеними договором (угодою, контрактом); виписки з бухгалтерської документації; каталогів, специфікацій, прейскурантів виробника товару; страхових документів, а також документів, що містять відомості про страхування; документів, що містять відомості про вартість перевезення.

23 вересня 2013 року Луганською митницею прийнято рішення № 702020001/2013/000667/2 до ВМД № 702020001/2013/009393, згідно з яким визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються неможливо в зв'язку з відмовою декларанта в наданні додаткових документів. Також в рішенні зазначено, у зв'язку з неможливістю застосування першого методу за статтею 58 Митного кодексу України (далі - МК України (4495-17) ), митну вартість оцінюваного товару визначено відповідно до статті 59 МК України за ціною договору щодо ідентичних товарів на підставі рівня митної вартості ідентичного товару "вугілля кам'яне бітумінозне коксівне марки "ОС" на однакових умовах поставки із розрахунку 150 доларів США за тону (МД від 23 вересня 2013 року № 702020001/2013/ 009395 договір № 39/2012-STL-AL від 28 вересня 2012 року, додаток № 7 від 29 березня 2013 року).

Відповідач 23 вересня 2013 року карткою № 702020001/2013/00144 відмовив у митному оформленні товару, з підстав проведення митної оцінки рішенням про визначення митної вартості від 23 вересня 2013 року № 702020001/2013/000667/2.

На думку позивача, Луганська митниця Міндоходів безпідставно визначила митну вартість товару за 2 методом, оскільки в рішеннях не зазначено жодної підстави, які б дозволяли відповідачу дійти висновку про неможливість визначення заявленої декларантом митної вартості оцінюваного товару, яка базується на об'єктивних даних, що піддаються обчисленню у повному обсязі.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення про задоволення адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що внесено відповідний запис 18 грудня 1995 року № 13841200000 000194.

Між позивачем та Компанією "Сибуглемет Импекс Лимитед" (Кіпр) 31 липня 2013 року укладено контракт № SІ-АК-01/2013 на поставку вугільної продукції.

Згідно з додатком №1 до контракту, предметом поставки є вугільний концентрат марки "ОС", виробник - ВАТ "ОФ "Междуреченская" (Росія), умови поставки DАР ст. Комунарськ (Інкотермс 2010), за ціною 135 доларів США за 1 тону, строки поставки - серпень-вересень 2013 року.

Позивачем для митного оформлення товару за вказаним контрактом 23 вересня 2013 року надано митну декларацію - МД № 702020001/2013/009393 разом з пакетом документів, який зазначено в графі 44 МД.

Рішенням Луганської митниці Міндоходів від 23 вересня 2013 року № 702020001/2013/000667/2 здійснено коригування митної вартості оцінюваних товарів за 2 методом відповідно до положень статті 59 Митного кодексу України на підставі рівня митної вартості ідентичного товару "вугілля кам'яне бітумінозне коксівне марки "ОС" на однакових умовах поставки із розрахунку 150 доларів США за одну тону (МД від 23 вересня 2013 року № 702020001/2013/009395, договір № 39/2012-STL-AL від 28 вересня 2012 року, додаток № 7 від 29 березня 2013 року).

Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23 вересня 2013 року № 702020001/2013/00144 позивача повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів на підставі пункту 2 статті 54 МК України у зв'язку з неподанням документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МК України. Позивачу роз'яснено, що можливість митного оформлення товарів забезпечить виконання вимог про необхідність заявити митну вартість товарів у порядку і на умовах, визначених розділом ІІІ МК України (4495-17) , з урахуванням рішення про коригування митної вартості від 23 серпня 2013 року № 702020001/2013/000667/2.

Позивач надав Луганській митниці Міндоходів МД № 702020001/2013/009413 від 23 вересня 2013 року, у якій зазначено митну вартість товару за 2 методом за ціною 150 доларів США за одну тону, та сплачено ПДВ у сумі 3594667,91 грн.

Також з урахуванням рішення про коригування митної вартості від 23 вересня 2013 року № 702020001/2013/000667/2 позивачем 24 вересня 2013 року для митного оформлення товару за вищевказаним контрактом подано до Луганської митниці Міндоходів МД № 702020001/2013/009442, у якій заявлено митну вартість вугілля за 2 методом за ціною 150 доларів США та тону, та сплачено ПДВ в 50355,90 грн.

Всього за МД №702020001/2013/009413 від 23 вересня 2013 року та МД №702020001/2013/009442 від 24 вересня 2013 року позивачем сплачено ПДВ у розмірі 3645023,81 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про те, що з урахуванням неподання декларантом всіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 2 та частині 3 статті 53 МК України, що потягло за собою відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари, Луганською митницею правомірно відмовлено декларанту у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Вищий адміністративний суд України погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із статтею 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

До виключної компетенції митних органів належить перевірка та контроль правильності обчислення декларантом митної вартості товару. Саме митний орган встановлює достатність наданих декларантом документів для підтвердження митної вартості товару.

Відповідно до статті VII п.2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (995_264) (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

В статті VII п.2 "b" цієї угоди вказано, що під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або і) з порівнюваними кількостями, або іі) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, митний орган, керуючись положеннями частин 2, 3 статті 53, частини 5 статті 54 МК України, враховуючи спрацювання профілю ризику системою АСАУР 105-2 - обов'язкове (можливе заниження митної вартості, здійснити порівняння з ідентичними та подібними товарами) та 106-2 - обов'язкове (витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів), а також те, що подані декларантом документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості за заявленою МД для підтвердження числового значення митної вартості заявленого до митного оформлення товару, зазначив про необхідність подання додаткових документів, а саме:

- договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами за умовами, визначеними договором (угодою контрактом);

- якщо здійснювалося страхування - страхових документів, а також документів, що

містять відомості про страхування;

- документів, що містять відомості про вартість перевезення товарів;

- виписки з бухгалтерської документації;

- каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару;

- інших додаткових наявних у декларанта документів для підтвердження заявленої

митної вартості товару.

Листом від 23 вересня 2013 року № 003-2264/1 ( електронне повідомлення) позивач надав першому відповідачу інформацію про неможливість надання додаткових документів.

У зв'язку з цим, відповідач зазначив, що відповідно до положень Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року (981_011) , частини 6 статті 54, частини 2 статті 58 МК України, визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є неможливим.

Як встановлено судом, за контрактом позивача з Компанією "Сибуглемет Импекс Лимитед" (Кіпр) № SІ-АК-01/2013 від 31 липня 2013 року та додатком № 1 до контракту предметом поставки є вугільний концентрат марки "ОС", виробник - ВАТ "ОФ "Междуреченская" (Росія), умови поставки DАР ст. Комунарськ (Інкотермс 2010), за ціною 135 доларів США за 1 тону, строки поставки - серпень-вересень 2013 року. Отже, за умовами контракту продавцем вугілля є компанія "Сибуглемет Импекс Лимитед" (Кіпр). При цьому за документами, поданими позивачем до митного оформлення вугільної продукції, в тому числі ВМД № 702020001/2013/009393, відправником та виробником вугілля вказано ВАТ "ОФ "Междуреченская" (Росія). Тобто, вугільний концентрат ввезено за непрямим контрактом - за контрактом з підприємством, яке не є виробником цього товару, за наявності посередників та залученням інших організацій для забезпечення транспортування.

За результатами здійснення порівняння заявленої декларантом митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, встановлено, що за ціновою інформацією ЄАІС ДМСУ здійснені митні оформлення ідентичних товарів, час експорту яких наближений до часу експорту вищезазначеного товару. Митним органом враховано митну вартість ідентичного товару вугілля кам'яне бітумінозне коксівне марки "ОС" на однакових умовах поставки із розрахунку 150 доларів США за 1 тону за МД від 23 вересня 2013 року № 702020001/2013/009395, контракт № 39/2012-STL-AL від 28 вересня 2012 року між позивачем та компанією "Стройсервіс Трейдінг Лімітед", додаток №7 від 29 березня 2013 року.

Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що заявлений позивачем рівень митної вартості 135 дол. США не відповідає цінам угод щодо ідентичних товарів - 150 дол. США, що підтверджує обґрунтованість вимоги Луганської митниці Міндоходів надання додаткових документів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач відмовився від надання додаткових документів на запит митного органу.

Позивачем не було виконано вимоги п.2 частини 2 статті 52 МК України щодо обов'язку надання органу доходів і зборів достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, та було виконано вимоги частини 3 статті 53 МК України щодо обов'язку надання додаткових документів на вимогу Луганської митниці.

З урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для прийняття рішення № 702020001/2013/000667/2 від 23 вересня 2013 року про коригування митної вартості товарів відповідно до статті 55 МК України, та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом у митній декларації № 702020001/2013/009393 від 23 вересня 2013 року митною вартістю, про що складено картку відмови № 702020001/2013/00144 від 23 вересня 2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 статті 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно із частиною 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Частина 2 статті 58 МК України зазначає, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина 3 статті 58 МК України).

Відповідно до частини 5 статті 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця (частина 6 статті 58 МК України).

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина 9 статті 58 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 59 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна виробництва;

4) виробник (частина 2 статті 59 МК України).

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (частина 4 статті 59 МК України).

Відповідно до частини 5 статті 59 МК України, у разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, митним органом проведено консультацію з декларантом згідно з вимогами частини 4 статті 57 МК України, в процесі якої декларанту надано роз'яснення щодо причин незастосування першого методу визначення митної вартості, повідомлено про рівень цін на подібні та ідентичні товари, запропоновано здійснити коригування митної вартості оцінюваного товару за другим методом визначення митної вартості товару (за ціною договору щодо ідентичних товарів) відповідно до статті 59 МК на підставі рівня митної вартості ідентичного товару - вугілля кам'яне марки "ОС" на однакових умовах поставки із розрахунку 150 доларів США за тону.

Судами першої та апеляційної інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що Луганською митницею Міндоходів правомірно відмовлено позивачу у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки позивач не надав всіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 2 та частині 3 статті 53 Митного кодексу України, що потягло за собою відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.

У зв'язку з тим, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення відповідача про визначення митної вартості товарів, то відсутні й підстави для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України .

Луганська митниця Міндоходівпри прийнятті оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товарів, при складанні та видачі карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України (4495-17) .

Отже, з урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином дослідили матеріали справи та винесли обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.