5-1061км11 Про вимагання та одержання хабара, скоєне оперуповноваженим сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків за непорушення кримінальної справи - 26.05.2011 Прийняття

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 26 травня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2, захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в його інтересах, на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 7 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 2 червня 2010 року щодо ОСОБА_2

Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 7 грудня 2009 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України на 8 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в органах влади на 3 роки та з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 2 червня 2010 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

ОСОБА_2 засуджено за те, що він, працюючи на посаді виконуючого обов’язки оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Ленінського РВ ЗГУ УМВС України в Запорізькій області, являючись представником влади, використовуючи всупереч інтересам служби своє службове становище, отримав від ОСОБА_4 хабар, поєднаний з вимаганням за наступних обставин.

Так, 24.01.2008 року, приблизно о 10 годині, в кабінеті № 313 сектора БНОН Ленінського РВ ЗГУ УМВС України в Запорізькій області, ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при затриманні пояснили, що вона їм збула опій ацетильований. Застосовуючи психологічне та фізичне насильство, ОСОБА_2 вимагав передати йому 2000 доларів США пообіцявши не складати відносно неї процесуальних документів на що ОСОБА_4 погодилась, після чого поїхала додому. Вдома ОСОБА_4 подзвонила ОСОБА_7– колишньому співробітнику БНОН Ленінського РВ ЗГУ УМВС України в Запорізькій області та попросила домовитись з ОСОБА_2 про зменшення суми хабара до 1000 доларів США, після чого ОСОБА_7 подзвонив ОСОБА_2 та передав прохання ОСОБА_8 на які останній погодився.

01.02.2008 року, приблизно о 14 год. 30 хв. ОСОБА_7 біля буд. № 11 по вул. Лахтинській в м. Запоріжжі отримав від ОСОБА_4 1000 доларів США для передачі в якості хабара ОСОБА_2 відразу після чого був затриманий співробітниками УСБУ та ВВБ у Запорізькій області. В той же день, приблизно о 18 год. ОСОБА_7, сприяючи слідству, на перехресті вул. Братської та вул. Щасливої в м. Запоріжжі, передав ОСОБА_2 хабар від ОСОБА_4 в розмірі 1000 доларів США після чого ОСОБА_2 був затриманий.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 ставить питання про зміну вироку місцевого та ухвали апеляційного суду у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі. Вказує, що на даний час він повністю усвідомив та визнав свою вину у вчиненні злочину, за який його було засуджено. Просить врахувати ті обставини, що на його утриманні є двоє неповнолітніх дітей, мати-інвалід, він позитивно характеризується, злочином не спричинено шкоди потерпілій та призначити йому менш суворе покарання.

Захисники ОСОБА_3, ОСОБА_1, в інтересах засудженого ОСОБА_2, ставлять питання про скасування вироку місцевого та ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Посилаючись на неповноту досудового та судового слідства, зазначають, що обвинувачення ґрунтується на доказах, здобутих з порушенням кримінально-процесуального закону. Крім того вказують, що судом було порушено право на захист засудженого, оскільки він безпідставно двічі був видалений з залу судового засідання. Крім того, вважають, що ОСОБА_2 не був суб’єктом злочину, за який його засуджено. Також посилаються на ту обставину, що судом не було враховано особу засудженого, який позитивно характеризується, має на утриманні двох малолітніх дітей та матір – інваліда.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти касаційних скарг засудженого та його захисників, пояснення захисника ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарга засудженого підлягає задоволенню повністю, захисників – частково з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, зроблені судом на підставі доказів, які, з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, були досліджені і перевірені під час розгляду справи та їм дана належна оцінка.

Зокрема, суд виходив з показань потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, даних, що містяться у протоколі огляду грошових коштів, тощо.

Судом апеляційної інстанції перевірялися доводи засудженого та його захисників про недоведеність вини ОСОБА_2, в тому числі про те, що він не є суб’єктом злочину, за який його засуджено, і свого підтвердження не знайшли.

У своїх касаційних скаргах захисники ОСОБА_3 та ОСОБА_1 просять зазначеним та іншим доказам дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тобто скасувати судові рішення через невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_2 кваліфіковані правильно.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування судових рішень по справі, не встановлено.

Що стосується доводів захисників про порушення права на захист засудженого, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки видалення засудженого з залу судового засідання відбувалось за вмотивованими постановами суду, з дотриманням вимог ст. 272 КПК України, порушень права на захист останнього не встановлено.

Доводи засудженого ОСОБА_2 та його захисників про суворість призначеного йому покарання, колегія суддів вважає такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_2 за вчинення тяжкого злочину, з урахуванням даних про його особу, прийшов до висновку про те, що таке покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

При апеляційному перегляді справи, судом перевірено матеріали кримінальної справи, наведені в апеляційних скаргах доводи, та прийнято рішення з наведенням мотивів за яких вирок суду визнано законним та обґрунтованим.

В той же час, з касаційної скарги засудженого ОСОБА_2 вбачається, що останній на день розгляду справи касаційною інстанцією вину визнав, щиросердно розкаявся, захисником ОСОБА_1 надано для огляду документи, які підтверджують ту обставину, що на утриманні у засудженого знаходяться двоє малолітніх дітей 2006 та 2008 року народження, його мати страждає на тяжке захворювання та є інвалідом.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Дані обставини хоча і були наведені у вироку проте у повній мірі їх враховано не було.

З урахуванням того, що на день розгляду справи касаційним судом ОСОБА_2 вину визнав повністю та щиросердно розкаявся, ставить питання про суворість призначеного покарання, колегія суддів вважає за можливе пом’якшити міру покарання засудженому ОСОБА_2 до 5 років позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 задовольнити повністю, касаційну скаргу захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 7 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 2 червня 2010 року щодо ОСОБА_2 змінити.

ОСОБА_2 пом’якшити міру покарання за ч. 2 ст. 368 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в органах влади на 3 роки та з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.