Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Єленіної Ж.М.,

суддів Григор’євої І.В., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Матюшевої О.В.

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 31 травня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою та доповненням до неї прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Ялтинського міського суду АР Крим від 26 серпня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, в силу ст. 89 КК України такого,

що не має судимості,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки та з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 19 квітня 2010, приблизно о 23 годині, через вікно проник в приміщення будинку АДРЕСА_1, звідки таємно викрав майно ОСОБА_2, заподіявши останньому матеріальну шкоду на загальну суму 3160 грн.

11 травня 2010 року, приблизно о 20 годині, повторно, з метою викрадення чужого майна ОСОБА_1 прибув на територію санаторію "Здоров’є", розташованого на вул. Братів Говиріних в м. Алупка, де через відкриту кватирку проник в господарське приміщення санаторію та вчинив крадіжку майна на загальну суму 4097 грн.

11 травня 2010 року, приблизно о 20 годині 20 хвилин, ОСОБА_1, знаходячись на території санаторію, шляхом розбиття віконного скла проник в жиле приміщення, звідки таємно викрав майно ОСОБА_3 на загальну суму 870 грн.

Крім того, 11 травня 2010 року, приблизно о 20 годині 30 хвилин, знаходячись на території санаторію, через незачинені вхідні двері проник в жиле приміщення, звідки вчинив крадіжку майна ОСОБА_4 на загальну суму 170 грн. Після чого, маючи реальну можливість залишити місце злочину, ОСОБА_1 ліг спати, і, приблизно о 21 годині 15 хвилин, того ж дня був затриманий потерпілим ОСОБА_4

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2010 року вирок залишений без зміни.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування постановлених судових рішень у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. Вважає, що суд безпідставно застосував до ОСОБА_1 ст. 75 КК України. Просить справу направити на новий судовий розгляд.

У доповненнях до касаційної скарги прокурор просить скасувати постановлені судові рішення ще й у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Зокрема, вказує на те, що дії ОСОБА_1 за епізодом крадіжки майна ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Матюшевої О.В., яка підтримала касаційну скаргу та доповнення до неї, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, врахував дані про особу засудженого, зокрема те, що він раніше не судимий, свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, щиро розкаявся, повністю відшкодував заподіяну шкоду, позитивно характеризується за місцем проживання та регістрації, має на утриманні матір – інваліда, яка є особою похилого віку. Саме сукупність цих пом’якшуючих обставин дала суду підстави для обрання ОСОБА_1 покарання наближеного до мінімального, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням до нього ст.ст. 75, 76 КК України.

З таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що покарання, призначене судом ОСОБА_1, відповідає характеру та ступеню суспільної небезпечності вчиненого злочину і особі винного та є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Проте, заслуговують на увагу доводи прокурора про неправильне застосування кримінального закону щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за епізодом таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_4 від 11.05.2010 року.

Як убачається з матеріалів справи, 11 травня 2010 року ОСОБА_1, проникнувши в жиле приміщення на території санаторію, таємно викрав майно ОСОБА_4, після чого, маючи реальну можливість залишити місце злочину, ліг спати, і через деякий час був затриманий ОСОБА_4 При цьому ОСОБА_1 виконав усі дії, які необхідні для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

За таких обставин, дії ОСОБА_1 слід вважати закінченим замахом на таємне викрадення чужого майна, а тому його злочинні дії за вказаним епізодом підлягають перекваліфікації з ч. 3 ст. 185 на ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

При цьому покарання засудженому має бути призначено з урахуванням санкції кримінального закону, за яким слід кваліфікувати його злочинні дії, та вимог ст.ст. 65 та 75 КК України.

Оскільки касаційним судом встановлені підстави лише для зміни постановлених судових рішень, касаційна скарга з доповненнями до неї прокурора підлягає частковому задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу та доповнення до неї прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Ялтинського міського суду АР Крим від 26 серпня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 змінити, перекваліфікувати його дії за епізодом від 11.05.10 року щодо потерпілого ОСОБА_4 з ч. 3 ст. 185 на ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України і за цим законом призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, за ч. 3 ст. 185 КК України вважати ОСОБА_1 засудженим до покарання, призначеного судом, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити йому покарання – 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки та покласти на нього обов’язки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.