Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів Слинька С.С., Марчук Н.О.,

з участю прокурора Парусова А.М.,

розглянула в судовому засіданні 31 травня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника Генерального прокурора України на вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2010 року, яким засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який не мав судимості,

за ст. 116 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

В апеляційному порядку судове рішення не було оскаржено.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, 21 грудня 2007 року у вечірній час, знаходячись в приміщенні господарської будівлі на території середньої загальноосвітньої школи № 44 м. Харкова, під час сварки з раніше знайомою ОСОБА_2, виниклою на ґрунті особистих неприязних відносин, після висловлених нею образ в його адресу, не в повній мірі усвідомлюючи значення своїх дій, керуючи ними і передбачаючи їх наслідки, знаходячись в стані фізіологічного афекту як психологічної підстави сильного душевного хвилювання, став наносити численні удари по голові ОСОБА_2 частинами розбитої керамічної раковини. В результаті злочинних дій ОСОБА_1 ОСОБА_2 були спричинені тяжкі тілесні пошкодження по критерію небезпеки для життя. Причиною смерті ОСОБА_2 стала черепно-мозкова травма у вигляді розсічених ран на голові, переломів кісток черепу, крововиливів під м’які мозкові оболонки і в тканину головного мозку.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції у зв’язку з істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, та направлення справи на новий судовий розгляд. Прокурор вважає, що вирок суду не відповідає вимогам ст. ст. 323, 334 КПК України, в мотивувальній частині вироку не вказана форма вини, спосіб вчинення злочину і його наслідки. Суд дослідив зібрані у справі докази однобічно та належним чином не мотивував своє рішення. Також посилається на те, що при призначенні засудженому покарання судом не враховано тяжкість вчиненого злочину, обставини скоєння злочину, наслідки скоєного злочину.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу частково та просив вирок суду скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та особі засудженого внаслідок м’якості та справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені умисного вбивства в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок тяжкої образи з боку потерпілої ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів, яким судом дана відповідна оцінка.

Вирок суду відповідає вимогам ст. ст. 332- 335 КПК України.

Дії засудженого відповідно до встановленим фактичних обставин справи кваліфіковані судом за ст. 116 КК України правильно.

Посилання прокурора на порушення судом кримінально-процесуального закону при постановленні вироку є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 275 КПК України розгляд справи в суді провадиться тільки відносно підсудного і тільки в межах пред’явленого обвинувачення.

Як вбачається з матеріалів справи прокурором в судовому засіданні постановою від 13.09.2010 р. на підставі проведених у ході судового слідства експертиз ОСОБА_1 змінено обвинувачення з ч. 1 ст. 115 на ст. 116 КК України.

При зміні обвинувачення судом дотримано положень, передбачених ст. 277 КПК України.

Обвинувачення, викладене прокурором у постанові, знайшло повне відображення в формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Отже, розглянувши справу в межах пред’явленого ОСОБА_3 обвинувачення, суд обґрунтовано визнав його винним у вчинені інкримінованих йому дій.

Непереконливим також є і твердження прокурора про м’якість призначеного засудженому покарання.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України врахував тяжкість вчиненого злочину, обставини, які пом’якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, дані про його особу та призначив покарання, яке є необхідним та достатнім для його виправлення.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування судових рішень, у справі не встановлено.

Керуючись ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України залишити без задоволення, а вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 без зміни.