Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,суддів:Лагнюка М.М., Суржка А.В.,за участю прокурора Волошиної Т.Г., розглянула в судовому засіданні 17 травня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь в розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Київської області від 7 грудня 2011 року щодо засудженого ОСОБА_5

Вироком Ставищенського районного суду Київської області від 26 вересня 2011 року засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки і покладено обов'язки, передбачені пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 витрати на лікування потерпілих на користь Ставищенської ЦРЛ 5 863 грн 39 коп:

на користь потерпілого ОСОБА_6 матеріальної шкоди - 500 грн та моральної шкоди - 8000 грн;

на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області судові витрати - 4 159 грн 08 коп.

Запобіжний захід - підписка про невиїзд.

Вироком Апеляційного суду Київської області від 7 грудня 2011 року вирок Ставищенського районного суду від 26 вересня 2011 року в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову скасовано. ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено відповідні обов'язки, передбачені пунктами 2,3 ч. 1 ст. 76 КК України. Запобіжний захід залишено підписку про невиїзд. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 5 000 грн матеріальної шкоди. В решті вирок районного суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що 14 січня 2011 року приблизно о 2 годині в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «OPEL KADET» д.н.з. НОМЕР_1, рухався з невстановленою слідством швидкістю по вул. Червоноармійській в напрямку вул. Радянської смт. Ставище, під час вибору швидкості, в порушення п.п. 1.2, 1.5, 2.3, 2.9, 12.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не врахував дорожню обстановку та темну пору доби, у зв'язку з чим, повертаючи праворуч, не впорався з керуванням і з'їхав з проїжджої частини на узбіччя зустрічної смуги руху та допустив зіткнення з деревом.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6, який знаходився в автомобілі на момент ДТП, отримав тілесні ушкодження у виді забійної рани в області лоба, закритої черепно-мозкової травми із струсом головного мозку, закритої травми шийного відділу хребта із осколковим переломом тіла і дужки 2-го шийного хребця без порушення функції спинного мозку, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 68 Д від 12.05.2011 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, а ОСОБА_7, який також перебував в автомобілі в момент ДТП, отримав тілесні ушкодження у виді забою м'яких тканин лівої вилично-вушної ділянки, струсу головного мозку та забою лівого кульсового суглобу, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 69 Д від 18.05.2011 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь в розгляді справи судом апеляційної інстанції, порушує питання про скасування вироку Апеляційного суду Київської області від 7 грудня 2011 року та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону - ст. 75 КК України, та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

При цьому, прокурор зазначає, що суд належним чином не врахував грубий характер порушення ОСОБА_5 правил дорожнього руху, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, наслідки, що настали для здоров'я потерпілого ОСОБА_6, не відшкодування засудженим матеріальної і моральної шкоди, та безпідставно застосував ст. 75 КК України, що призвело до призначення засудженому надто м'якого покарання.

Крім того, прокурор вказує, що суд апеляційної інстанції при скасуванні вироку районного суду в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову та, постановляючи в цій частині свій вирок, вирішив лише питання про стягнення з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_6 5 000 грн матеріальної шкоди; при цьому необґрунтовано залишив поза увагою те, що вироком районного суду на користь потерпілого ОСОБА_6 було стягнуто 8 000 гривень моральної шкоди, та своїм вироком не вирішив це питання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав касаційну скаргу прокурора в частині безпідставного застосування ст. 75 КК України до призначеного покарання, просив вирок апеляційного суду скасувати у зв'язку з його невідповідністю вимогам ст.ст. 334- 335, 332 КПК України, а справу направити на новий апеляційний розгляд; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину, по суті не оспорюється і підтверджується сукупністю достатніх, допустимих та відносних доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким дана належна оцінка. Ці докази детально викладені у вироку суду.

Дії засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно, що також не оспорюється у касаційній скарзі.

Що стосується доводів прокурора про м'якість призначеного засудженому покарання у зв'язку з необґрунтованим звільненням його на підставі ст. 75 КК України від відбуття основного покарання з випробуванням, то вони є необґрунтованими.

Відповідно ст. 75 КК України рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням може бути прийнятим, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Так, апеляційний суд при вирішення питання про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбуття покарання з випробуванням у відповідності до вимог ст. 75 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу засудженого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття та сприяння розкриттю злочину; обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Враховуючи наведене, а також те, що в суді апеляційної інстанції прокурор висловлював думку про можливість застосування ст. 75 КК України при призначені ОСОБА_5 покарання, а також те, що потерпілі теж не просили позбавляти його волі, при цьому, потерпілий ОСОБА_6 просив тільки в повному обсязі задовольнити його цивільний позов та позбавити засудженого права керувати транспортними засобами, колегія суддів вважає, що висновок суду про можливість виправлення засудженого з призначенням покарання, яке не пов'язане з позбавленням волі, є обґрунтованим та відповідає вимогам закону.

Таким чином, покарання призначено ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. 65 КК України з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, а тому є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів; касаційна скарга прокурора в цій частині задоволенню не підлягає.

Що стосується доводів прокурора про необґрунтовану відмову потерпілому у відшкодуванні завданої йому моральної шкоди, то вони є безпідставними.

Так, як вбачається з матеріалів справи, апеляційний суд своїм вироком скасував вирок районного суду в частині призначеного покарання та цивільного позову. При цьому, мотивовано збільшив суму матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_6 з 500 грн до 5000 грн, та в мотивувальній частині вироку вказав, що районний суд в частині моральної шкоди прийняв правильне рішення, тим самим погодився з сумою стягнутої моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_6 в сумі 8 000 грн, але в резолютивної частині вироку помилково не вказав, що скасував рішення суду першої інстанції по цивільному позову тільки в частині стягнення матеріальної шкоди. Більше того, в касаційному порядку ані засуджений, ані потерпілий не оскаржують рішення апеляційного суду по цивільному позову останнього.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи касаційної скарги прокурора в цій частині є обґрунтованими, а тому її слід задовольнити частково, вирок Апеляційного суд Київської області від 7 грудня 2011 року щодо засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України ОСОБА_5 - залишити без зміни, але запропонувати апеляційному суду в порядку ст.ст. 409- 411 КПК України, уточнити резолютивну частину вироку, вказавши, в якій саме частині він скасував рішення суду першої інстанції по цивільному позову.

При перевірці матеріалів кримінальної справи колегією суддів не вбачається істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 396- 398 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Київської області від 7 грудня 2011 року щодо засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України ОСОБА_5 залишити без зміни.

Запропонувати Апеляційному суду Київської області в порядку ст.ст. 409- 411 КПК України, уточнити резолютивну частину свого вироку від 7 грудня 2011 року щодо засудженого ОСОБА_5, вказавши, в якій саме частині він скасував вирок Ставищенського районного суду Київської області від 26 вересня 2011 року по цивільному позову потерпілого ОСОБА_6