Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої Орлянської В.І.,

суддів: Суржка А.В., Тельнікової І.Г.,

за участю прокурора Волошиної Т.Г.

розглянула у судовому засіданні 2 червня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора міста Києва на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 січня 2011 року.

Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2010 року,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого – 9 червня 1997 року Ірпінським міським судом Київської області за ч. 2 ст. 142 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 18 липня 2002 року з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання з застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, у виді позбавлення волі строком на 1 рік 10 місяців.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 січня 2011 року вирок щодо ОСОБА_1 залишений без зміни. ОСОБА_1 звільнений з-під варти в залі апеляційного суду по відбуттю строку покарання.

ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за відкрите викрадення чужого майна, вчиненого повторно.

Як визнав суд встановленим, ОСОБА_1 20 травня 2005 року, приблизно в 0 годин 40 хвилин, знаходячись біля зупинки трамваю маршруту № 1 і № 3 "вулиця Гната Юри", що знаходиться по проспекту 50річчя Жовтня, 6-г в місті Києві, відкрито викрав у потерпілого ОСОБА_3 мобільний телефон "Нокія-2600", вартістю 725 грн., з сім-карткою оператора мобільного зв’язку "Київстар", вартістю 50 грн., на рахунку якої знаходилися грошові кошти в сумі 21 грн., а всього наніс потерпілому матеріальну шкоду на суму 796 грн.

У касаційній скарзі заступник прокурора міста Києва, порушує питання про скасування постановлених щодо засудженого ОСОБА_1 судових рішень у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. Вважає, що призначення ОСОБА_1 покарання судом першої інстанції за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік 10 місяців, яке залишене без змін судом апеляційної інстанції, є безпідставним.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка просила касаційну скаргу задовольнити, скасувати вирок місцевого суду і ухвалу апеляційного суду, а справу повернути на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину встановленого судом за обставин, викладених у вироку, та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 186 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими та належно оціненими судом доказами і в касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.

Викладені у касаційній скарзі доводи про те, що призначене ОСОБА_1 покарання з застосуванням ст. 69 КК України не є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, внаслідок м’якості, є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Особливої частини цього Кодексу.

З матеріалів справи убачається, що місцевий суд при призначенні засудженому ОСОБА_1 покарання обґрунтовано визнав обставини, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а саме: повне визнання своєї вини та щире каяття у скоєному злочині, відшкодування потерпілому матеріальної шкоди, а також той факт, що у нього на утриманні знаходиться малолітня дитина. З врахуванням цих обставин, думки потерпілого та підстав, що пом’якшують вину засудженого, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення йому покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік 10 місяців.

Обставини, які обтяжують вину засудженого згідно вимог ст. 67 КК України судом не встановлені.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційний суд, переглядаючи вирок щодо засудженого та погоджуючись з наведеними у вироку пом’якшуючими покарання обставинами, обґрунтовано залишив вирок без зміни.

Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є достатнім й необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

Отже підстав для скасування вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, як ставиться у касаційній скарзі прокурора, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів, –

вирок Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 січня 2011 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва – без задоволення.