Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

з участю прокурора Волошиної Т.Г.

розглянула в судовому засіданні 7 червня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на постанову Торезького міського суду Донецької області від 24 листопада 2010 року, якою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

звільнено на підставі ст. 47 КК України від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 368 КК України, у зв’язку із передачею його на поруки трудовому колективу ДП "Торезантрацит", а провадження по справі закрито.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

Як встановив суд, ОСОБА_1 1 вересня 2010 року о 8 год. 30 хв., знаходячись на робочому місці в учбово-курсовому комбінаті м. Тореза, знаючи, що ОСОБА_2 не закінчив повний курс навчання, у зв’язку з чим у відповідності з п. 6.7.1 Положення "Про структурну одиницю "Учбовий курсовий комбінат ДП "Торезантрацит" не може бути допущеним до іспитів, що потягне його відрахування з комбінату, діючи умисно, в інтересах ОСОБА_2, отримав хабар від останнього у вигляді грошових коштів у розмірі 800 грн. за допуск його до іспитів, поставлення заліків та невідрахування з комбінату.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування постанови у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону, просить справу направити на новий судовий розгляд. Свої вимоги мотивує тим, що постанова суду не відповідає вимогам ст. 64 КПК України, оскільки судом не зазначено посаду ОСОБА_1, не вказано, які саме організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов’язки були на нього покладені та яким чином він намагався використати свої службові повноваження для вчинення дій в інтересах хабародавця. Вважає, що при постановленні рішення судом не було враховано усі обставини справи, не наведено мотивів, за яких він дійшов висновку про здатність колективу ДП "Торезантрацит" здійснювати виховний вплив на ОСОБА_1, враховуючи, що він працює директором структурної одиниці підприємства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), а також винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину, характер і розмір шкоди.

Такі вимоги закону судом належним чином не виконані.

Суд у мотивувальній частині постанови, яка містить визнане доведеним формулювання обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, за який його звільнено від відповідальності, не вказав, які саме організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов’язки були на нього покладені, як на службову особу, та яким чином він намагався використати свої службові повноваження для вчинення дій в інтересах хабародавця.

Крім того, судом першої інстанції не були дотримані й вимоги ст. 47 КК України, згідно яких особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро розкаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею на поруки трудовому колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Звільняючи ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України, суд у постанові послався на те, що підсудний є раніше не судимим, вчинив злочин невеликої тяжкості, щиро покаявся у скоєному.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є директором структурної одиниці "Учбово-курсовий комбінат" ДП "Торезантрацит" і входить до складу Ради директорів Підприємства, якому він переданий на поруки, а значить наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, здійснює господарську діяльність, вирішує всі питання та несе відповідальність за стан діяльності підприємства у межах наданих йому прав та повноважень, в силу чого є службовою особою.

Те, що ОСОБА_1 є одним із керівників колективу, якому він відданий на поруки, унеможливлює проведення з ним заходів виховного характеру.

Крім того, в порушення ст. 12 КК України суд врахував при прийнятті рішення невелику тяжкість вчиненого ОСОБА_1 злочину, хоча відповідно до частини 3 цієї статті він є злочином середньої тяжкості.

За таких обставин, на думку колегії суддів, суд не мав належних підстав для прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України та передачу його на поруки трудовому колективу ДП "Торезантрацит".

Тому постанову місцевого суду не можна вважати обґрунтованою та законною, у зв’язку з чим вона підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно розглянути справу відповідно до вимог закону та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Постанову Торезького міського суду Донецької області від 24 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.