Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

з участю прокурора Кравченко Є.С.,

захисника ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні 7 червня 2011 року в м. Києві касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції, на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 9 листопада 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 10 грудня 2010 року щодо ОСОБА_2

30 липня 2010 року слідчим СВ ГВПМ ДПІ у м. Львові порушено кримінальну справу щодо директора ДП "Факро-Львів" ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Як убачається зі змісту постанови, приводом та підставами для порушення зазначеної кримінальної справи стали матеріали перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ ДП "Факро-Львів", згідно із якими ОСОБА_2, будучи директором вказаного Товариства, за попередньою змовою групою осіб, в період часу з 1 липня 2008 року по 31 грудня 2009 року завищив суму валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1 825 278 грв. 76 коп., чим умисно ухилився від сплати податків в особливо великих розмірах.

Не погодившись із постановою про порушення кримінальної справи, ОСОБА_2 оскаржив її до суду.

9 листопада 2010 року Сихівський районний суд м. Львова задовольнив скаргу заявника та скасував постанову слідчого СВ ГВПМ ДПІ у м. Львів від 30 липня 2010 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 212 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 10 грудня 2010 року постанову суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вказані судові рішення через істотне порушення кримінально-процесуального закону, мотивуючи своє прохання тим, що у слідчого було достатньо приводів і підстав для порушення кримінальної справи, тоді як суди при постановлені своїх рішень вийшли за межі повноважень, вдавшись до оцінки доказів, зібраних досудовим слідством.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, заперечення захисника проти скарги прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 94 КПК України підставами до порушення кримінальної справи є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. На даній стадії перевіряється лише наявність об’єктивних ознак, що характеризують подію злочину. При цьому закон не вимагає, щоб органи дізнання, досудового слідства при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавали докази або вважали встановленими будь-які обставини.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевірити, чи були у прокурора чи слідчого приводи і підстави для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, що стали підставою для прийняття рішення про порушення кримінальної справи. При цьому суд не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Як вбачається із матеріалів справи, суд, детально навівши у постанові вказані положення закону, не дотримався їх.

Скасовуючи постанову слідчого, суд першої інстанції вказав, що матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, не містять достатніх даних, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Суд зазначив також, що, порушуючи кримінальну справу, слідчий обмежився лише даними, що відображені в акті планової виїзної перевірки ДП "Факро-Львів", та поясненнями контрагентів ДП "Факро-Львів", однак не перевірив їх, не встановив наявності у ОСОБА_2 умислу на ухилення від сплати податків, не визначив моменту закінчення інкримінованого злочину та розміру податкової заборгованості, крім того, не звернув увагу на неузгодженість податкового зобов’язання на час порушення справи.

Таким чином, місцевий суд замість перевірки наявності приводів і підстав для порушення кримінальної справи вдався до аналізу цієї постанови на предмет достатності посилання в ній на наявність в діях ОСОБА_2 об’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Хоча відповідно до вимог ст. 64 КПК України встановлення та формулювання об’єктивної та суб’єктивної сторони злочину є завданням наступної стадії кримінального процесу – досудового слідства. А оцінка достатності та допустимості доказів повинна даватися судом при постановленні по справі остаточного рішення.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 347 та ст. 382 КПК України, апеляційний суд під час розгляду апеляцій на постанови місцевих судів, якими скасовані постанови про порушення кримінальної справи, повинен перевірити, чи дотримався суд першої інстанції під час розгляду скарг вимог, передбачених ст. 236-8 КПК України.

Однак апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляції прокурора, не звернув увагу на допущені місцевим судом порушення закону й також постановив незаконне рішення, залишивши без зміни вищевказану постанову. При цьому навів в ухвалі аналогічні мотиви, що й суд першої інстанції.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно розглянути справу з дотриманням чинного законодавства та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 9 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 10 грудня 2010 року по справі за скаргою ОСОБА_2 на постанову про порушення кримінальної справи скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.