Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 7 червня 2011 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_6 на вирок Староміського районного суду м. Вінниці від 26 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 30 грудня 2010 року.

Вироком Староміського районного суду м. Вінниці від 26 жовтня 2010 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше не судиму,

засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт строком 150 год.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 15000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винною в тому, що вона 12 червня 2009 року, близько 13 год. 00 хв., під час проведення виховної роботи у групі № НОМЕР_1 дошкільного навчального закладу № 71 м. Вінниці спричинила малолітньому ОСОБА_8 пластиковою пустотілою трубкою легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв’язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. Посилається на те, що суд всупереч вимог ст. 323 КПК України, невірно дав оцінку висновку експерта від 1 вересня 2009 року, неналежно оцінив наявні у справі докази, неправомірно відмовив у задоволенні її клопотання про призначення комплексної судово-медичної експертизи. Вказує на незаконне стягнення з неї великого розміру моральної шкоди, яку вона не в змозі відшкодувати, оскільки на даний час не працює.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, представника потерпілого ОСОБА_5, які заперечували проти задоволення касаційної скарги та засудженої на підтримку своєї скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи були предметом розгляду суду першої інстанції, правильність яких визнав і суд апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 2 ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. Тому при розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судом.

Суд належним чином проаналізував докази органів досудового слідства наведені на підтвердження винності ОСОБА_6 в умисному заподіянні ОСОБА_8 легкого тілесного ушкодження, й дотримуючись вимог ст. 344 КПК України, належно обґрунтував свої висновки у вироку та відповідно до них кваліфікував злочинні дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 125 КК України.

А саме, в обґрунтування висновку про винність ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй злочину, суд послався на показання потерпілого ОСОБА_8 щодо застосування до нього насильства з боку ОСОБА_6, його матері ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_9 (а.с. 198-201), яким розповів про його побиття у садочку і які бачили тілесні ушкодження у нього, показаннями експерта ОСОБА_10, довідкою Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні (а.с. 12), куди батьки звернулися за медичною допомогою, актом судово-медичного дослідження про виявлення у потерпілого синців в ділянках обох сідниць, які відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с. 22) та іншими доказами.

Отже, викладені у касаційній скарзі доводи засудженої ОСОБА_6 щодо необґрунтованості її засудження за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а також стосовно того, що судом не здобуто доказів її винності у скоєному, колегія суддів вважає безпідставними.

Розглядаючи справу за апеляцією засудженої ОСОБА_6, апеляційний суд перевірив усі викладені в ній доводи та з наведенням відповідних мотивів визнав їх безпідставними, а вирок суду першої інстанції – законним і обґрунтованим.

Що стосується покарання, то воно призначене з урахуванням положень ст. 65 КК України та в межах санкції закону, за яким ОСОБА_6 визнано винною.

Сума стягнутих на користь потерпілих коштів на відшкодування моральної шкоди відповідає розміру завданих їм фізичних та моральних страждань і підстав для зменшення її розміру не має.

Як вбачається із матеріалів справи, як судом першої, так і апеляційної інстанції досліджено всі обставини, які б могли мати значення для справи, тому посилання у скарзі на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону є безпідставні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Староміського районного суду м. Вінниці від 26 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 30 грудня 2010 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої – без задоволення.