Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Калашнікової О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Кременецької загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 4 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі № 819/907/14-a за позовом Кременецької загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів до Державної фінансової інспекції в Тернопільській області, Кременецької міжрайонної Державної фінансової інспекції у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

У травні 2014 року Кременецька загальноосвітня школа - інтернат І-ІІІ ступенів звернулася в суд з позовом до Державної фінансової інспекції в Тернопільській області, Кременецької міжрайонної Державної фінансової інспекції в Тернопільській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати пункт 2 вимоги Кременецької МДФІ від 9 грудня 2013 року № 19-19-13-14/1219 про усунення виявлених недоліків ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Кременецької загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів за період 2008-2010 роки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виплати премій заступникам керівника навчального закладу здійснювалися в межах наявних коштів на оплату праці. Правомірність дій директора підтверджена листом Міністерства освіти і науки України № 1/11-11495 від 15.07.2013 р.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 4 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Кременецька загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Кременецькою МДФІ проведена позапланова документальна ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Кременецької загальноосвітньої школи-інтернату за період 2008-2010 роки.

За результатами ревізії складений акт від 22 листопада 2013 року № 19-22/105.

Ревізією правильності нарахування премій заступникам директора школи встановлено, що в порушення підпункту 5 пункту 4 наказу Міністерства освіти і науки України "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ" від 26 вересня 2005 року № 557 (z1130-05) , преміювання заступників директора Кременецької ЗОШ у вересні, грудні 2008 року та вересні, грудні 2009 року проведена на підставі наказу директора школи, а не за рішенням органу вищого рівня - відділу освіти Кременецької районної державної адміністрації, у межах наявних коштів на оплату праці, в результаті чого заступникам директора зайво нарахована і виплачена премія на загальну суму 12658,00 грн., у тому числі за вересень, грудень 2008 року - 5926,20 грн., за вересень, грудень 2009 року - 6731,80 грн. Дане порушення призвело до зайвого нарахування внесків до державних цільових фондів на загальну суму 4202,46 грн.

Ревізією правильності нарахування премій заступникам директора школи у 2010 році встановлено, що таке нарахування здійснювалося у цей період на підставі наказів в.о. начальника відділу освіти Кременецької районної державної адміністрації № 270 від 21 вересня 2010 року та № 379 від 21 грудня 2010 року "Про преміювання заступників директорів, педагогічних працівників та бібліотечних працівників загальноосвітніх шкіл району", згідно з якими директору Кременецької ЗОШ надане право виплатити премію заступникам директора школи.

За результатами ревізії, розглянувши заперечення директора Кременецької ЗОШ, Кременецькою МДФІ направлена позивачу вимога від 9 грудня 2013 року № 19-19-13-14/1219 "Про усунення виявлених недоліків ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Кременецької загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів за період 2008-2010 роки", пункт 2 якої зобов'язував позивача провести відповідну роботу щодо повернення зайво нарахованої та виплаченої грошової винагороди та премії педагогічним працівникам, в іншому випадку стягнути з особи, винної у зайвих грошових виплатах кошти в сумі 12658,00 грн. у порядку та розмірах, встановлених статтями 133- 136 Кодексу законів про працю України, провести перерахунок та відповідні взаєморозрахунки щодо сум внесків до державних цільових фондів та повернути зайво сплачені кошти в сумі 4202,46 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень, доведена правомірність оскаржуваного пункту 2 вимоги Кременецької міжрайонної державної фінансової інспекції у Тернопільській області від 9 грудня 2013 року № 19-19-13-14/1219.

Суд апеляційної інстанції залишаючи без змін постанову суду першої інстанції, зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, разом з тим, не погодився з мотивами такої відмови та вказав, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України Інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п.7 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надана можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Кременецька міжрайонна Державна фінансова інспекція у Тернопільській області пред'явила вимогу від 09 грудня 2013 року № 19-19-13-14/1219 про усунення порушень, виявлених під час ревізії Кременецької загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів Кременецької районної ради Тернопільської області.

При цьому оскаржувана вимога Інспекції (зокрема, пункт 2 який оскаржується) вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України (постанова від 15 квітня 2014 року справа № 21-40а14, постанова від 18 вересня 2014 року справа № 21-332а14, постанова від 07 жовтня 2014 року справа № 21-368а14, постанова від 20 січня 2015 року справа № 21-603а14), яка в силу вимог ст. 244-2 КАС України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Кременецької загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів відхилити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 4 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.