Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула 9 червня 2011 року у судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора м. Севастополя на вирок Ленінського районного суду м. Севастополя від 28 вересня 2010 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 317 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 315 КК України зі застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки 2 місяці позбавлення волі, за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці; виправдано за недоведеністю вини у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 303, ст. 304, ч. 2 ст. 307 КК України

Згідно з вироком, ОСОБА_5 в період часу з жовтня 2006 року по лютий 2007 року неодноразово надавав приміщення квартири АДРЕСА_1 для незаконного виготовлення психотропних речовин та вживання особливо небезпечної психотропної речовини – кустарно виготовленого препарату ефедрину.

Він же, раніше вчинивши злочин, передбачений ст. 317 КК України, у грудні 2006 року, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1, схилив ОСОБА_6 до вживання особливо небезпечної психотропної речовини – кустарно виготовленого препарату ефедрину.

Він же, раніше вчинивши злочин, передбачений ст. 317 КК України, 6 лютого 2007 року, у вечірній час, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1, незаконно придбав у ОСОБА_7 особливо небезпечну психотропну речовину – кустарно виготовлений препарат ефедрину, об’ємом не більше 3 мл, частину якого вжив самостійно, а решту, об’ємом 1,1 мл незаконно зберігав у вказаній квартирі для власного вживання.

У касаційній скарзі прокурор вказує, що суд порушив вимоги ст. 334 КПК України при кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 315 КК України. Касатор посилається на безпідставне застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання за ч. 2 ст. 315 КК України та на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Просить вирок щодо ОСОБА_5 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом дотримано вимоги ст. 334 КПК України при кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 315 КК України, мотивувальна частина вироку містить кваліфікуючу ознаку – особа, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 317 КК України, тому доводи прокурора в цій частині не є ґрунтовними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України можливе з урахуванням особи винного лише за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Умотивовуючи рішення про призначення ОСОБА_5 покарання зі застосуванням положень ст. 69 КК України, суд послався на першу судимість, розкаяння у вчиненому, наявність тяжкої хвороби, яка потребує тривалого лікування.

Однак, наведене обґрунтування необхідності призначення засудженому більш м’якого покарання, ніж передбачено законом є сумнівним, оскільки суперечить принципу його справедливості.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується негативно, на нього неодноразово надходили скарги від сусідів з приводу порушення громадського порядку, скупчення у квартирі осіб, схильних до вчинення злочинів, наркоманів, алкоголіків, жінок легкої поведінки. Не працює. (Т.1 а.с. 177). Неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності (Т. 2 а.с. 261, 263, 264). Відповідно до акту №93 від 6 квітня 2007 року ОСОБА_5 страждає алкоголізмом у поєднанні зі зловживанням психостимуляторами. (Т.1 а.с. 156). Вчинений злочин, передбачений ч. 2 ст. 315 КК України відноситься до категорії особливо тяжких.

Перевіркою матеріалів справи, зокрема протоколу судового засідання, не знайшло свого підтвердження посилання у вироку на те, що ОСОБА_5 розкаявся у скоєнні злочинів, крім того, захисник наполягав на тому, щоб його підзахисного виправдали.

Крім того, суд визнав обставиною, що пом’якшує покарання засудженого наявність у нього тяжкої хвороби, що потребує тривалого лікування, але будь які дані у підтвердження цього у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду про призначення ОСОБА_5 покарання зі застосуванням ст. 69 КК України не відповідає вимогам ст. 65 КК України та не ґрунтується на конкретних обставинах справи. Визначений судом розмір покарання є невідповідним ступеню тяжкості злочинів та даним про особу засудженого і несправедливим унаслідок його м’якості, про що обґрунтовано зазначається прокурором у касаційній скарзі.

Відповідно до ст.ст. 372, 398 КПК України невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого є підставою для скасування постановленого щодо ОСОБА_5 вироку і направлення справи на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді суду необхідно розглянути справу з дотриманням розумного строку та за умови підтвердження обвинувачення у вчиненні ОСОБА_5 злочинів прийняти щодо нього законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Ленінського районного суду м. Севастополя від 28 вересня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.