Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 9 червня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постановлені щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 судові рішення.

Вироком Волочиського районного суду Хмельницької області від 5 листопада 2010 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Міністерства внутрішніх справ України строком на 3 роки з конфіскацією всього належного йому майна;

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимого,

та ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимого,

засуджено кожного за ч. 2 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Міністерства внутрішніх справ України строком на 3 роки з конфіскацією всього належного їм майна, а на підставі ст. 75 КК України їх звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області від 12 січня 2011 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни, щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 – змінено, виключено додаткове покарання у виді конфіскації майна.

ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 визнано винними у тому, що вони, будучи службовими особами, а ОСОБА_5 – особою, що займає відповідальне становище, за попередньою змовою між собою, повторно одержали хабара з використанням службового становища, поєднаного з вимаганням хабара, за наступних обставин.

ОСОБА_6 і ОСОБА_7, працюючи дільничними інспекторами міліції центрального відділу міліції Хмельницького МВ УМВС України, під час проведення перевірки звернення Хмельницького РУ філії ВАТ КБ "Надра" за фактом підробки ОСОБА_8 і ОСОБА_9 довідок про доходи, поданих ОСОБА_10 в банк для отримання банківського кредиту, 3 і 5 вересня 2009 року приїздили в сел. Війтівці Волочиського району, де відібрали пояснення з цього приводу у ОСОБА_8 і ОСОБА_9 і повідомили про можливість порушення щодо ОСОБА_9 кримінальної справи. Після цього 7 вересня того ж року ОСОБА_11 і ОСОБА_8 у приміщенні центрального відділу міліції, за не притягнення їх дочки ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності, запропонували ОСОБА_6 і ОСОБА_7 хабар. Останні, долучивши до змови слідчого СВ Хмельницького МВ УМВС України ОСОБА_5, отримали від ОСОБА_11 хабар у сумі 5 100 грн.

В ході проведення досудового слідства слідчий Квасніцький В., після отримання висновків судових експертиз щодо непричетності ОСОБА_9, ОСОБА_8 і ОСОБА_11 до підробки довідок для отримання кредиту ОСОБА_10, 26 і 27 жовтня 2009 року виніс постанови про відмову у порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_9, ОСОБА_8 і ОСОБА_11, після чого ОСОБА_6 і ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_5 стали повторно вимагати хабара у ОСОБА_11 5 листопада 2009 року ОСОБА_6 і ОСОБА_7 згідно їх спільної вимоги у сел. Війтівці повторно отримали від ОСОБА_11 хабар у сумі 1 500 грн., де і були затримані працівниками УСБУ в Хмельницькій області.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 посилається на суворість призначеного йому покарання. Вважає, що судом не достатньо враховані пом’якшуючи його вину обставини, його роль у вчиненні злочину. Просить змінити судові рішення та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засуджених. Посилається на необґрунтоване, на його думку, звільнення ОСОБА_6 і ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК Україн, та занадто м’яке покарання, обране ОСОБА_5 Указує, що додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади лише в органах МВС України є занадто вузьким, крім того, судом, на його думку, безпідставно не позбавлено засуджених військових звань.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_5, який підтримав скаргу, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 просив залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла наступного.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_6 і ОСОБА_7 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, обставини справи та дані про особу засуджених, зокрема, їх щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, позитивні характеристики, молодий вік, відсутність попередніх судимостей та обтяжуючих обставин. Тому суд, обґрунтувавши належним чином своє рішення, призначив їм покарання із звільненням на підставі ст. 75 КК України від його відбування з випробуванням, яке є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засуджених й попередження нових злочинів.

Разом із тим, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням розкаяння ОСОБА_5, його ролі у вчиненому злочині, позитивної характеристики, молодого віку, сімейного стану, відсутності обтяжуючих обставин, колегія суддів дійшла до висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства й вважає необхідним звільнити його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України, без призначення йому відповідно до положень ст. 77 КК України додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Оскільки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 вчинили злочин, працюючи дільничними інспекторами міліції, а ОСОБА_5 – слідчим слідчого відділу міліції, суд правильно призначив їм додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 54 КК України особа, засуджена за тяжкий та особливо тяжкий злочин, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Разом із тим, позбавлення спеціального звання є правом, а не обов’язком суду, тому незастосування судом цієї норми закону не є неправильним застосуванням кримінального закону, на що посилається прокурор у скарзі.

Керуючись ст.ст. 394, 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити, касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Вирок Волочиського районного суду Хмельницької області від 5 листопада 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області від 12 січня 2011 року щодо ОСОБА_5 змінити, звільнити його на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов’язки протягом іспитового строку:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи та навчання.

Цей же вирок щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 залишити без зміни.