Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 14 червня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Московського районного суду м. Харкова від 23 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 18 листопада 2010 року щодо ОСОБА_5,

Вироком Московського районного суду м. Харкова від 23 липня 2010 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого

в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням на нього певних обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вирішено питання про стягнення із засудженого судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 18 листопада 2010 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він, на початку листопада 2009 року, приблизно о 19 годині, знаходячись в с. Петро-Павлівка Купянського району Харківської області, незаконно придбав у невстановленої слідством особи на ім’я "ОСОБА_7" подрібнені рослини коноплі, які став незаконно зберігати при собі з метою послідуючого збуту, після чого незаконно перевіз їх на громадському транспорті до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, де продовжив незаконно зберігати з метою збуту.

Приблизно об 11 годині 10 хвилин 21 січня 2010 року ОСОБА_5, перебуваючи на площадці біля квартири АДРЕСА_1, незаконно збув ОСОБА_6 за 100 гривень пакет з подрібненими рослинами коноплі, що є особливо небезпечним наркотичним засобом – канабісом, масою 5,4403 грама, в перерахунку на суху речовину масою 5,1014 грама, який у останнього було вилучено працівниками міліції.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, порушує питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий судовий розгляд. При цьому посилається на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості.

Прокурор зазначає, що судом першої та апеляційної інстанції не враховані вимоги ст. 65 КК України щодо призначення покарання, оскільки вчинений ОСОБА_5 злочин є тяжким та має підвищену суспільну небезпечність, засуджений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, не працює, за місцем проживання характеризується формально, а тому його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора, пояснення засудженого, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_5 у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту, а також збуті особливо небезпечного наркотичного засобу та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 307 КК України у касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.

Твердження прокурора про те, що призначене ОСОБА_5 покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та його особі внаслідок м’якості, на думку колегії суддів, є непереконливими.

Так, відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_5, суд врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного, який раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, працює неофіційно, позитивно характеризується, має на утриманні матір-пенсіонерку, наявність обставин, що пом’якшують його покарання – щире каяття та наявність тяжкого захворювання (епілепсії), відсутність обставин, що обтяжують покарання, та

дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_5 покарання в межах санкції статті із застосуванням ст. 75 КК України, яке, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Апеляційний суд переглянув дану кримінальну справу в апеляційному порядку та виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 законним і обґрунтованим.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування судових рішень по справі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Московського районного суду м. Харкова від 23 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 18 листопада 2010 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.