Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої Єленіної Ж.М.

суддів Григор'євої І.В., Марчук Н.О.,

з участю прокурора Волошиної Т.Г.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 червня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на судові рішення щодо ОСОБА_2,

Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 6 липня 2010 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

судимого 5.10.2009 року за ч. 1 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк два роки один місяць.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29 вересня 2010 року вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він

16 квітня 2010 року близько 0 годин повторно таємно викрав 25 металевих стовпчиків вартістю 100 грн. кожний, які були встановлені на межі земельної ділянки ОСОБА_3 АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1, посилаючись на надмірну суворість призначеного ОСОБА_2 покарання, ставить питання про зміну судових рішень. Вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій неповною мірою враховано ряд пом’якшуючих покарання обставин, які доводять, що виправлення засудженого можливе без ізоляції від суспільства. Просить пом’якшити призначене покарання та звільнити ОСОБА_2 на підставі ст. 75 КК України від його відбування.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих, у порядку ч. 3 ст. 299 КПК України, доказів, і захисник у касаційній скарзі його не оспорює.

Дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно.

Призначаючи покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують покарання, у тому числі й ті, на які посилається захисник у скарзі. Зокрема, суд установив, що ОСОБА_2 позитивно характеризується за місцем проживання, у вчиненому щиро розкаявся, завдану шкоду відшкодував, у зв’язку із чим потерпілий не наполягав на суворому покаранні.

Однак, зважаючи на вчинення ОСОБА_2 злочину під час іспитового строку, що обґрунтовано розцінено як порушення умов застосування ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд дійшов правильного висновку про неприпустимість такого повторного звільнення.

Колегія суддів уважає, що призначене ОСОБА_2 покарання є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Крім того, доводи захисника, аналогічні тим, що викладені в касаційній скарзі, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який з наведенням мотивів спростування, визнав їх неспроможними.

З огляду на викладене твердження в скарзі про призначення ОСОБА_2 надмірно суворого покарання є необґрунтованими.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від

6 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від

29 вересня 2010 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 – без задоволення.