Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Єленіної Ж.М.,

суддів Марчук Н.О., Григор’євої І.В.,

з участю прокурора Пересунька С.В.

розглянула в судовому засіданні 14 червня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Закарпатської області на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 вересня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Закарпатської області від 23 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 315 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов’язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 23 листопада 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 13 квітня 2010 року в смт. Буштино Тячівського району Закарпатської області спонукав шляхом переконування ОСОБА_2 вжити з ним особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс (марихуану), та, переконавши його в цьому, вживав разом з ним шляхом паління через виготовлений ними з порожньої полімерної пляшки саморобний пристрій для паління вказаний наркотичний засіб, який мав при собі.

Крім цього, ОСОБА_1 13 квітня 2010 року в смт. Буштино Тячівського району Закарпатської області збув ОСОБА_2 1,1499 гр. особливо небезпечного наркотичного засобу – канабісу (марихуани) за 130 грн.

Того ж дня ОСОБА_1 в м. Хуст придбав у невстановленої особи 12,3200 гр. особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу (марихуани), який зберігав при собі, перевіз в смт. Буштино без мети збуту та вподальшому був виявлений у нього та вилучений працівниками міліції.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку та ухвали у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого та особі засудженого унаслідок м’якості, просить справу направити на новий судовий розгляд. Свої вимоги мотивує тим, що суд, надавши переваги обставинам, що пом’якшують покарання, безпідставно та необґрунтовано звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням та не призначив додаткове покарання у виді конфіскації майна, не врахувавши характер і тяжкість вчинених злочинів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суди першої і апеляційної інстанцій правильно встановили фактичні обставини вчинених засудженим злочинів.

Висновки суду ґрунтуються на доказах, детально викладених у вироку.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 315 КК України відповідає встановленим обставинам і у скарзі не оспорюється.

Доводи прокурора, наведені у касаційній скарзі, про невідповідність призначеного судом засудженому покарання ступеню тяжкості злочину та його особі внаслідок його м’якості, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_1 та призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років і звільняючи його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, суд, як убачається з вироку, врахував як характер та ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, відсутність обтяжуючих обставин, так і пом’якшуючі покарання обставини, а саме: повне визнання своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, позитивну характеристику за місцем проживання, відсутність попередніх судимостей.

Наведені вище дані про особу ОСОБА_1 та обставини, які пом’якшують покарання, дали суду підстави дійти обґрунтованого висновку про можливість звільнення засудженого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Таким чином, суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, вимог ст.ст. 65 – 67 КК України (2341-14) не порушив. Призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Суд також дотримався вимог ст. 77 КК України та не призначив засудженому додаткове покарання у виді конфіскації майна, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції прокурора, аналогічні викладеним у касаційній скарзі, й правомірно визнав їх безпідставними. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального та кримінально-процесуального законів, які б давали підстави для скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 23 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.