Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Єленіної Ж.М.,

суддів Марчук Н.О., Григор’євої І.В.,

з участю прокурора Волошиної Т.Г.

розглянула в судовому засіданні 14 червня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 23 листопада 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 19 жовтня 2010 року.

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі; за ч. 2 ст. 189 КК України до покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі; за ч. 3 ст. 189 КК України до покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 2 ст. 146 КК України до покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі; за ч. 2 ст. 127 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, не судимого,

засудженого за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі; за ч. 2 ст. 146 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 127 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі; за ч. 3 ст. 189 КК України до покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 2 ст. 189 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 189 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі; за ч. 146 КК України (2341-14) до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі; за ч. 2 ст. 127 КК України до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі; за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 19 жовтня 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 залишено без зміни.

Згідно із вироком суду ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 визнано винуватими та засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.

Так, 3 лютого 2006 року ОСОБА_5, за попередньою змовою зі ОСОБА_4 умисно, шляхом обману, заволоділи квартирою АДРЕСА_2 вартістю 26 372 грн., що належала ОСОБА_6, чим заподіяли потерпілому значну матеріальну шкоду.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, в лютому 2006 року приблизно о 21 год. ОСОБА_3 за попередньою змовою зі ОСОБА_4, умисно, повторно, з метою заволодіння чужим майном, перебуваючи в жилому масиві Ц.Основа м. Н.Каховка, поза волею ОСОБА_8 помістили останнього до багажника автомобіля "Опель Аскона", д.н.з. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, і відвезли на садову ділянку № НОМЕР_4 товариства "Таврія" в м. Н.Каховка, де протягом 4 год., з метою залякування та примушування ОСОБА_8 передати їм право власності на належну йому квартиру АДРЕСА_1, спричиняли йому сильний фізичний біль шляхом нанесення побоїв, застосовували до потерпілого насильство, небезпечне для його життя та здоров’я, в результаті чого заподіяли ОСОБА_8 легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров’я, позбавляли його на протязі 4 годин волі, шляхом поміщення до металевого ящику розміром 120Ч180 см., розташованого на подвір’ї садової ділянки, перебуваючи в якому потерпілий був позбавлений можливості вільно пересуватися, піддавався дії низьких температур, відчував голод, довгий час не міг змінити своє положення в обмеженому просторі.

В подальшому, на протязі часу з лютого до листопада 2006 року ОСОБА_3 за попередньою змовою із ОСОБА_4, використовуючи стан страху перед ними, погрожуючи застосуванням насильства, продовжували переконувати ОСОБА_8 у вигідності передачі їм права власності на належну йому квартиру. Під дією застосування насильства, сприймаючи як реальні погрози ОСОБА_4 і ОСОБА_3, ОСОБА_8 всупереч своїй волі 28 листопада 2006 року уклав з ОСОБА_9 і ОСОБА_4 договір купівлі-продажу належної йому квартири вартістю 63 552 грн., які у свою чергу 23 січня 2007 року продали її ОСОБА_10, таким чином спричинивши ОСОБА_8 матеріальну шкоду у великих розмірах.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 24 жовтня 2006 року ОСОБА_3, перебуваючи у вечірній час на території садової ділянки № НОМЕР_4 товариства "Таврія" в м. Н.Каховка, умисно, повторно, з метою незаконного заволодіння чужим майном, погрожуючи обмеженням волі та позбавляючи волі потерпілого, незаконно вимагав від ОСОБА_11 передати йому гроші в сумі 600 доларів США, що за курсом НБУ становило 3030 грн., в якості компенсації за мобільний телефон, що пропав у ОСОБА_12 При цьому для забезпечення гарантії отримання вказаних грошових коштів ОСОБА_3 позбавив ОСОБА_11 волі шляхом поміщення його до металевого сейфу розміром 120Ч180 см., який розташований у дворі садової ділянки, де він перебував в ізоляції понад 10 годин, в період часу з 00 год. до 10 год. 25 жовтня 2006 року, був позбавлений води, їжі та можливості вільного пересування. Внаслідок чого ОСОБА_11 цього ж дня виконав вимогу ОСОБА_3 та передав останньому отримані від своєї матері шляхом електронного переказу гроші в сумі 600 доларів США, після чого потерпілий був відпущений. Своїми діями ОСОБА_3 спричинив потерпілому шкоду в сумі 3030 грн.

Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 в лютому 2007 року в денний час, перебуваючи в м. Н.Каховка, умисно, з метою примушування ОСОБА_13 скоїти дії, що суперечать його волі – зізнатися у скоєнні крадіжки його майна, спричинив ОСОБА_13 сильний фізичний біль шляхом нанесення йому численних ударів металевою частиною лопати в область тулуба і кінцівок, удару рукою в область голови. Після чого, всупереч волі потерпілого помістив його до фургона автомобіля "Москвич-2715", яким сам керував, і вивіз на садову ділянку № НОМЕР_4 садового товариства "Таврія", де повторно застосував до ОСОБА_13 насильство у виді нанесення численних ударів в область тулуба, голови, кінцівок, після чого позбавив його волі шляхом поміщення до металевого сейфу розміром 120Ч180 см., який розташований у дворі садової ділянки, де він перебував в ізоляції та був позбавлений можливості вільно пересуватися, піддавався дії низьких температур, не мав можливості змінювати положення тулубу, внаслідок чого зазнавав фізичних страждань.

Також, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3 10 березня 2007 року приблизно о 20:00 год. умисно, повторно, з метою заволодіння чужим майном, за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_4, знаходячись на території автостоянки в м. Н.Каховка, погрожуючи застосуванням фізичного насильства, незаконно вимагали від ОСОБА_14 повернути майно, яке в лютому 2007 року було викрадене з автомобіля ОСОБА_3 Після цього всупереч волі потерпілого, погрожуючи застосуванням до нього насильства, помістили його до салону автомобіля "Опель Аскона", д.н.з. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, і вивезли на садову ділянку №НОМЕР_4 садового товариства "Таврія" в м. Н.Каховка, де протягом часу з 10 березня по 14 березня 2007 року з метою примушування ОСОБА_14, скоїти дії, що суперечать його волі – зізнатися у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_3, спричиняли потерпілому сильний фізичний біль шляхом нанесення йому численних ударів руками, ногами та іншими предметами з обмеженою поверхнею в область голови, тулуба та кінцівок, позбавили його в нічний час волі шляхом поміщення до металевого сейфу розміром 120Ч180 см., який розташований у дворі садової ділянки, перебуваючи в якому він був позбавлений можливості вільно пересуватися, піддавався дії низьких температур, відчував голод, внаслідок чого зазнавав фізичних страждань. Після чого 11 березня 2007 року приблизно о 11 год., звільнивши ОСОБА_14 з металевого сейфу, ОСОБА_3 спільно зі ОСОБА_4 та ОСОБА_2, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, змусили останнього перемістити належний йому автомобіль НОМЕР_2, яким він керував на підставі тимчасового технічного паспорту, з території автостоянки до гаражного кооперативу "Славутич" в м. Н.Каховка. Надалі незаконно заволоділи вказаним транспортним засобом, здійснили на ньому поїздку до недобудованого будинку АДРЕСА_3 і залишили автомобіль у гаражі, який перебував в оренді ОСОБА_3 На протязі всього періоду знаходження ОСОБА_14 на садовій ділянці ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 постійно погрожували йому застосуванням фізичного насильства щодо нього та його близьких родичів, погрожували йому вбивством, знищенням майна, а також, застосовуючи насильство у виді ударів руками, ногами та алюмінієвою битою по різним частинам тіла, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження, вимагали передати їм право на розпорядження автомобілем НОМЕР_2, вартістю 11034 грн. та грошові кошти в сумі 1000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становило 5050 грн., в якості компенсації за викрадене з автомобіля ОСОБА_3 майно.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3 в березні 2007 року, умисно, незаконно, без мети збуту придбав особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, масою 9,2 гр., який незаконно перевіз та зберігав без мети збути до моменту виявлення та вилучення працівниками міліції під час проведення обшуку 20 березня 2007 року.

Він же, в березні 2007 року повторно, незаконно, без мети збуту, придбав шляхом збору дикорослої коноплі речовину рослинного походження, що є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом, масою 5,5 гр., яку він незаконно перевіз і зберігав в автомобілі "Опель Аскона", д.н.з. НОМЕР_1, до виявлення та вилучення працівниками міліції 20 березня 2007 року.

ОСОБА_4 восени 2005 року умисно, незаконно, без мети збуту придбав шляхом збору дикорослої коноплі речовину рослинного походження, що є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом, масою 30 гр., яку незаконно перевіз і зберігав до моменту виявлення та вилучення працівниками міліції 20 березня 2007 року.

ОСОБА_2 незаконно, без мети збуту, при невстановлених слідством обставинах придбав речовину рослинного походження, що є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом, масою 6 гр., яку незаконно перевозив та зберігав в салоні автомобіля НОМЕР_3, до моменту виявлення та вилучення працівниками міліції 20 березня 2007 року .

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості скоєних злочинів та особі винних внаслідок м’якості, порушує питання про скасування вироку та ухвали з направленням справи на новий судовий розгляд. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції безпідставно виключив з обвинувачення кваліфікуючу ознаку – скоєння злочину організованою групою, та перекваліфікував дії засуджених із ст.ст. 28 ч. 3, 127 ч. 2, 146 ч. 3, 189 ч. 4, 289 ч. 3 КК України на ст.ст. 127 ч.2, 146 ч.2, 289 ч.2, 189 ч.3 КК України, при цьому у порушення вимог ст. 334 КПК України своє рішення належним чином не мотивував, не дав оцінки сукупності всіх зібраних доказів, внаслідок чого прийшов до неправильного висновку щодо перекваліфікації дій засуджених, у порушення вимог ст. 374 КПК України не звернув уваги на те, що попередній вирок щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був скасований апеляційним судом з підстав необґрунтованого виключення кваліфікуючої ознаки - вчинення злочину у складі організованої групи та м’якості призначеного покарання. Крім того, вказує на невідповідність ухвали апеляційного суду ст. 377 КПК України.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 ставить питання про зміну вироку та ухвали щодо ОСОБА_2 шляхом пом’якшення призначеного покарання. Свої вимоги мотивує тим, що суди не врахували ставлення потерпілого ОСОБА_14, який ніяких претензій як на досудовому слідстві, так і під час судового розгляду до засудженого не мав, та не достатньо врахував дані про особу ОСОБА_2

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка не підтримала скарги прокурора та заперечувала проти скарги захисника, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, які були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України, у касаційному порядку не підлягають.

Як убачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, та кваліфікацію їх дій за ст.ст. 127 ч.2, 146 ч.2, 289 ч.2, 189 ч.3, 190 ч.2, 309 ч. 1, 309 ч.2 КК України місцевий суд зробив на підставі зібраних у справі та детально досліджених у судовому засіданні доказах в їх сукупності. Зокрема, такі висновки підтверджуються показаннями потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, даними на досудовому слідстві та в судовому засіданні, показаннями свідків, висновками судово-медичних, судово-хімічних та судово-будівельних експертиз, даними, що містяться у протоколах огляду місця події, виїмки, пред’явлення для впізнання, речовими доказами.

Також суд проаналізував показання засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_14, свідків щодо вчинення злочину у складі організованої групи, і з наведенням відповідних мотивів перекваліфікував дії засуджених зі ст.ст. 28 ч. 3, 127 ч. 2, 146 ч. 3, 189 ч. 4, 289 ч. 3 КК України на ст.ст. 127 ч.2, 146 ч.2, 289 ч.2, 189 ч.3 КК України.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі прокурора, про неправильну кваліфікацію місцевим судом дій засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Викладені в судовому рішенні мотиви про визнання цих доводів безпідставними та такими, що не відповідають матеріалам справи, є обґрунтованими.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, а також порушень ст. 374 КПК України, на що також вказував прокурор у скарзі, судом касаційної інстанції не встановлено. Висновки ґрунтуються на достатніх та допустимих доказах.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Що стосується призначеного засудженим покарання, то воно є справедливим, відповідає вимогам ст. 65 КК України. Місцевий суд при вирішенні цього питання врахував характер і ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, дані про особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, обставини, які впливають на призначення покарання.

Вважати призначені покарання такими, що не відповідають тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених внаслідок м’якості, як про це вказує прокурор, чи суворості, як зазначає захисник ОСОБА_1, колегія суддів підстав не знаходить.

Керуючись ст.ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 23 листопада 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 19 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 – без зміни.