Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за

касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року

у справі № 826/20515/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс"

до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгеніївни, Державного реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича, Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Середи Марії Сергіївни, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Орищак Любові Володимирівни

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

Приватне акціонерне товариство "Київспецтранс" (далі - ПрАТ "Київспецтранс") звернулось до суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької М.Є., Державного реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва О.О., Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Середи М.С., Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Орищак Л.В., в якому просило:

- визнати неправомірними та скасувати:

рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 14 серпня 2013 року № 5002042, винесене державним реєстратором Середою М.С., яким відмовлено у державній реєстрації прав на будівлю за адресою: м. Київ, вул. Вакуленчука, 4;

рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 16 вересня 2013 року № 5921692, винесене державним реєстратором Дурицькою М.Є., яким відмовлено у державній реєстрації прав на будівлю за адресою: м. Київ, вул. Вакуленчука, 4;

рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 20 серпня 2013 року № 5162364, винесене державним реєстратором Орищак Л.В., яким відмовлено у державній реєстрації прав на споруду за адресою: м. Київ, вул. Вакуленчука, 4;

рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 18 листопада 2013 року № 8038443, винесене державним реєстратором Гуляєвим О.О., яким відмовлено у державній реєстрації прав на будівлю за адресою: м. Київ, вул. Вакуленчука, 4;

- зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві:

провести державну реєстрацію прав на будівлю - павільйон ГП-416 за адресою: м. Київ, вул. Вакуленчука, 4, що належить ПрАТ "Київспецтранс";

провести державну реєстрацію прав на будівлю - адміністративний будинок за адресою: м. Київ, вул. Вакуленчука, 4, що належить ПрАТ "Київспецтранс";

провести державну реєстрацію прав на споруду - споруда складу одноповерхова за адресою: м. Київ, вул. Вакуленчука, 4, що належить ПрАТ "Київспецтранс";

провести державну реєстрацію прав на будівлю - автозаправочна станція за адресою: м. Київ, вул. Вакуленчука, 4, що належить ПрАТ "Київспецтранс".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що подані ним документи дозволяли державному реєстратору встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

В запереченнях, що надійшли на адресу суду, відповідач вважає касаційну скаргу необґрунтованою, тому просить залишити її без задоволенні, рішення судів - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судами встановлено, що 01 липня 2013 року представником ПрАТ "Київспецтранс" подано до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційними номерами: 2321054, 2321648, 2322721 та 2322268.

Позивачем до заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень додано наступні документи: копії дубліката акта передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Київспецтранс" (правонаступником якого є ПрАТ "Київспецтранс") від 28 жовтня 1999 року № 694; копію виписки, копію статуту, копію довіреності та копію паспорта громадянина України.

Рішенням Державного реєстратора Середи М.С. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 14 серпня 2013 року № 5002042, відмовлено у державній реєстрації права власності на будівлю, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Вакуленчука, 4.

Відповідно до рішення державного реєстратора Дурицької М.Є. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 16 вересня 2013 року № 5921692, ПрАТ "Київспецтранс" відмовлено у державній реєстрації права власності на будівлю, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Вакуленчука, 4.

Згідно з рішенням державного реєстратора Орищак Л.В. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 20 серпня 2013 року № 5162364, ПрАТ "Київспецтранс" відмовлено у державній реєстрації права власності на споруду, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Вакуленчука, 4.

Рішенням державного реєстратора Гуляєва О.О. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 18 листопада 2013 року № 8038443, відмовлено у державній реєстрації права власності на будівлю, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Вакуленчука, 4.

Зазначені рішення мотивовані тим, що документи подані для проведення державної реєстрації прав не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: відсутні документи, що підтверджують факт виникнення права власності на об'єкти нерухомого майна, подані документи не дозволяють визначити характеристики об'єкту нерухомого майна, що унеможливлює його ідентифікацію.

Позивач, вважаючи зазначені рішення державного реєстратора неправомірними, звернувся до суду з даним позовом про їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії.

Відмовляючи в задоволенні позову, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції погодились з мотивами відмови в державній реєстрації прав, викладених в спірних рішеннях державного реєстратора, а саме, що позивачем разом із заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не подано державному реєстратору документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, тобто документів, які б дали змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів та зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Ч. 1 ст. 24 вказаного закону передбачено випадки відмови у держаній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зокрема, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

При цьому, ч. 4 зазначеної статті визначено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюється Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703 (703-2011-п) (далі - Порядок реєстрації), чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п. 26 Порядку реєстрації для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Перелік вказаних документів наведений в п. 27 Порядку реєстрації, відповідно до якого документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

При цьому, п. 50 Порядку реєстрації передбачено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з внесенням до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 - 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав акт приймання-передачі об'єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи.

Як встановлено судами та не спростовано позивачем, останнім подано державному реєстратору (у всіх випадках), зокрема, копії дубліката акта передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Київспецтранс" від 28 жовтня 1999 року № 694, який не містить підписів сторін, між якими укладено зазначений акт, та не дає змоги встановити характеристики об'єктів нерухомого майна, які підлягають державній реєстрації, (тип, призначення, технічний стан вказаного об'єкта тощо).

Поряд з цим, звертаючись до державного реєстратора (в усіх випадках) позивач не надав державному реєстратору жодного документу, який би підтверджував виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до переліку, визначеного в п. 27 Порядку реєстрації.

При цьому, суд касаційної інстанції не приймає до уваги доводи позивача, що акт передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Київспецтранс" від 28 жовтня 1999 року № 694 є саме тим документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, оскільки подання такого акту державному реєстратору є самостійним обов'язком заявника відповідно до п. 50 Порядку реєстрації, незалежно від його обов'язку подати документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, згідно з п. 27 Порядку реєстрації.

Наведені обставини спростовують доводи позивача, що подані ним документи дозволяли державному реєстратору встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Отже, державним реєстратором (в усіх випадках) обґрунтовано зазначено, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, що в свою чергу є підставою для відмови в державній реєстрації прав відповідно до ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За таких обставин, державний реєстратор (в усіх випадках) обґрунтовано прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, про що вірно зазначили суди першої та апеляційної інстанцій.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, ухвалено законне та обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.