Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,

суддів Чуйко О.Г., Крижановського В.Я.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 23 червня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Тернопільської області на вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області 12 січня 2011 року щодо ОСОБА_1

Вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2010 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого 23.07.2010 року вироком Тернопільського міськрайонного суду за ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 366, 69, 70 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

засуджено за ч. 2 ст. 364 КК України, із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України, на 3 роки 7 місяців позбавлення волі без позбавлення права обіймати посади чи займатися певною діяльністю; за ч. 2 ст. 366 КК України, із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України, на 2 роки позбавлення волі без позбавлення права обіймати посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання 3 роки 7 місяців позбавлення волі без позбавлення права обіймати посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України до призначеного покарання приєднано частково невідбуте покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 23.07.2010 року та визначено остаточне покарання 4 роки позбавлення волі без позбавлення права обіймати посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням обов’язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області 12 січня 2011 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він, будучи одноосібним власником, засновником та директором приватного агропромислового підприємства "Конкурент", у лютому 2009 року, знаючи, що Аграрний фонд Міністерства аграрної політики України за рахунок бюджетних коштів здійснює придбання зернових культур урожаю поточного року у товаровиробників сільськогосподарської продукції, укладаючи з останніми форвардні контракти на умовах виплати після підписання договору авансового платежу в розмірі 50 % від суми усієї угоди, вирішив отримати такі кошти та використати їх для господарської діяльності власного підприємства, без мети поставки зерна у визначений термін.

Реалізуючи свій умисел, з метою укладення договору ОСОБА_1 підробив та подав до аграрного фонду довідки Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі, Управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі, Теребовлянського районного центру зайнятості, які вказаними установами не видавалися, і вніс у них завідомо неправдиві відомості про відсутність у ПАП "Конкурент" заборгованості по внесках та загальнообов’язкових податкових платежах і зборах, при фактичній наявності боргу підприємства 46805,94 грн. перед Пенсійним фондом України в Теребовлянському районі, по обов’язкових податкових платежах та зборах – 66105,86 грн., а перед Теребовлянським районним центром зайнятості – 12666,82 грн. Також, до Аграрного фонду ОСОБА_1 подав дві підроблені ним довідки Управління агропромислового розвитку РДА, у яких завищив показники врожайності пшениці у ПАП "Конкурент" за 2006-2008 роки з 21,9 цнт. на 24,5 цнт. га ярої до 43,0 цнт. для кожного виду, та 3 березня 2009 року на підставі вищезазначених підроблених довідок уклав з Аграрним фондом форвардний біржовий контракт, не маючи на меті поставляти згідно вказаного договору у встановлений термін до Аграрного фонду 2 500 тонн зерна пшениці 3-го класу, урожаю 2009 року, на загальну суму 3 128 575 грн.

12 березня 2009 року, на підставі зазначеного контракту та платіжного доручення Аграрного фонду, ОСОБА_1 безпідставно отримав з державного бюджету 1 564 287 грн. 50 коп., які використав для діяльності власного підприємства.

У 2009 році ОСОБА_1, зібравши 4 694,2 тонни урожаю пшениці і маючи змогу виконати свої зобов’язання по контракту, зерно Аграрному фонду не поставив, а реалізував стороннім суб’єктам господарської діяльності 2 705,51 тонн зерна.

Крім того, з метою неповернення отриманих бюджетних коштів, зловживаючи своїм службовим становищем, ОСОБА_1 надав до Торгово- промислової палати України складені та підроблені ним довідку і протокол засідання об’єктової комісії ПАП "Конкурент" з питань надзвичайних ситуацій про пошкодження сільськогосподарських культур та завідомо неправдивий до нього протокол засідання Теребовлянської районної комісії з питань техногенно - екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій, у які внесено неправдиві відомості про пошкодження посівів підприємства стихійним явищем, що нібито відбулось 23-24 травня 2009 року, при тому, що у травні 2009 року на території розташованого в с. Нова Могильниця Теребовлянського району ПАП "Конкурент" жодного стихійного лиха не було, посіви зернових культур шквальними вітрами і суховіями не пошкоджувались та засідання об’єктової комісії ПАП "Конкурент" і обстеження посівів даного підприємства не проводилися.

На підставі вказаних протоколів ОСОБА_1 одержав в Торгово- промисловій палаті України висновок про форс - мажорні обставини та надав його до Аграрного фонду і зерно по форвардному контракту не поставив, маючи реальну можливість виконати договірні зобов’язання, а одержані ним від Аграрного фонду бюджетні кошти на суму 1 564 287 грн. 50 коп. не повернув.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду в зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину внаслідок м`якості, посилаючись на ту обставину, що судом безпідставно було застосовано до засудженого положення ст.ст. 69, 75 КК України та не враховано, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, раніше був засудженим. Крім того, вказує, що суд при застосуванні ст.ст. 69, 75 КК України застосував одні і ті ж самі мотиви, не навівши їх обґрунтування. Просить справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1, суд зробив на підставі доказів, які є у справі та вони в цій частині у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи прокурора у касаційній скарзі про немотивоване застосування до засудженого положень ст. 69 КК України є безпідставними, оскільки суд першої інстанції, при вирішенні питання про застосування ст. 69 КК України до засудженого, у судовому рішенні навів декілька обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 і які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів.

Доводи прокурора про м’якість призначеного засудженому покарання колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Покарання ОСОБА_1 призначено з урахуванням всіх обставин справи, ступеня тяжкості вчинених ним злочинів та даним про його особу.

Згідно матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1 вину у вчиненому злочині визнав повністю, щиро розкаявся, характеризуються позитивно, активно сприяв розкриттю злочину, має на утриманні двох малолітніх дітей.

Судом враховано часткове відшкодування засудженим завданої шкоди.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, поклавши на нього ряд обов’язків, передбачених ст. 76 КК.

Тому доводи прокурора про те, що зазначені вище обставини та дані про особу засудженого не є достатніми для звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування судових рішень по справі, не виявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області 12 січня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.