Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 червня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2010 року.

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2010 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 8719 грн. 01 коп. матеріальної шкоди та 50000 моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2010 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним в тому, що він, 17 грудня 2009 року близько 8 години, керуючи належним йому на праві власності автомобілем ВАЗ-2106 д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по слизькому дорожньому покриттю, укатаному снігом на ділянці дороги, розташованій в районі будинку №81 по вул. Партизанській, в м. Підгородному, Дніпропетровської області, порушив вимоги п.п. 1.5, 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6, який у свою чергу в порушення вимог п.п. 4.1 та 4.14 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) рухався по проїзній частині дороги, внаслідок чого потерпілому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого, порушує питання про скасування судових рішень щодо нього та направлення справи на нове розслідування. На його думку, вирок суду в порушення вимог ст. 67 КПК України ґрунтується переважно на висновках судової авто-технічної експертизи, які зроблені на підставі помилкових вихідних даних. Також, засуджений вважає, що при призначенні йому покарання судом не були враховані всі обставини справи та дані, характеризуючи його особу.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав .

Як убачається з матеріалів справи, висновки судів щодо вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, визнаним судом доведеними, та ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених доказах, зокрема, на висновках судово-автотехнічної та медичної експертиз, показами потерпілого ОСОБА_6, свідка ОСОБА_8, протоколами огляду місця ДТП, огляду та перевірки технічного стану транспорту, відтворення обстановки та обставин події, а також іншими доказами.

Так, відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи (а.с. 66-71) технічна можливість запобігання наїзду на пішохода у водія ОСОБА_5 у даній ситуації залежала від виконання ним вимог п.12.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) України, виконуючи які, він мав технічну можливість запобігнути наїзду на пішохода.

Вищенаведені докази по справі були покладені судом в основу вироку, яким дії засудженого ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України.

Оскільки, відповідно до положень ч. 1 ст. 398 КПК України, до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у ст.ст. 368, 369 КПК України щодо неповноти, однобічності досудового і судового слідства та невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, на які фактично посилається засуджений, тому його касаційна скарга в цій частині перегляду не підлягає.

Доводи ОСОБА_5 про надмірну суворість призначеного йому покарання колегія суддів визнає непереконливими, оскільки судами при визначенні покарання засудженому належним чином враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, саме тому засудженому призначено мінімальне покарання, передбачене санкцією статті, за якою його визнано винним, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Під час перевірки матеріалів справи не встановлено істотних порушень судами кримінального та кримінально-процесуального законодавства, які б тягнули безумовне скасування постановлених щодо ОСОБА_5 судових рішень, тому підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2010 року щодо ОСОБА_5 – без зміни.