5-1948км11 Про грабіж та розбій, скоєні за попередньою змовою з неповнолітніми - 12.07.2011 Прийняття

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 12 липня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 21 вересня 2010 року щодо ОСОБА_3

Зазначеним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України строком на 4 роки 6 місяців з конфіскацією Ѕ частини майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому остаточно визначено покарання - 4 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією Ѕ майна, яке є його власністю.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_4 та ОСОБА_5, судові рішення щодо яких в касаційному порядку не оскаржуються.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він 30 жовтня 2009 року, приблизно о 23 год. 30 хв., за попередньою змовою з неповнолітніми ОСОБА_5 та ОСОБА_4, знаходячись біля будинку № 43 на вул. Чигрина в м. Миколаєві із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя або здоров’я потерпілого, відкрито заволоділи майном потерпілої ОСОБА_6 на загальну суму 9 280 грн., спричинивши їй легкі тілесні ушкодження.

Крім того, 12 листопада 2009 року, приблизно о 20 год. 20 хв., ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4, маючи при собі предмет, який має схожість з бойовою вогнепальною зброєю, біля будинку № 43 на вул. Чигрина в м. Миколаєві, з метою заволодіння чужим майном вирішили напасти на перехожу ОСОБА_7 Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4, підійшовши до ОСОБА_7 і направивши в область її тулубу предмет, схожий на пістолет, наказав останній віддати йому мобільний телефон, на що потерпіла, сприймаючи погрозу як реальну, вирішила виконати вимогу нападників, але від отриманих в цей момент від ОСОБА_3 не менше двох ударів в обличчя впала на землю і втратила свідомість. Скориставшись несвідомим станом ОСОБА_7, ОСОБА_3 заволодів її мобільним телефоном і разом з ОСОБА_4 з місця вчинення злочину втекли.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 21 вересня 2010 року вирок залишений без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 ставить питання про зміну постановлених судових рішень. Просить з урахуванням усіх пом’якшуючих обставин призначити її сину більш м’яке покарання, не пов’язане з позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, пояснення захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підтримання касаційної скарги, думку прокурора Вергізової Л.А., яка частково підтримала касаційну скаргу та просила виключити із судових рішень ОСОБА_3 та в порядку ст. 395 КПК України ОСОБА_4 призначене їм додаткове покарання у виді конфіскації майна, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Обгрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Суд, призначаючи ОСОБА_3 покарання, врахував дані про особу засудженого, зокрема те, що він раніше не судимий, свою вину у вчиненні злочинів визнав повністю, щиро розкаявся, характеризується позитивно, повністю відшкодував заподіяну шкоду, злочини вчинив у неповнолітньому віці. Саме сукупність цих пом’якшуючих обставин дала суду підстави для обрання засудженому ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України.

У той самий час, проаналізувавши конкретні обставини справи, та з урахуванням того, що ОСОБА_3 вчинив злочини, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких, суд не знайшов підстав для обрання ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

З таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції.

Проте, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_3 покарання не є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчинення ним нових злочинів, і з урахуванням усіх обставин, що пом’якшують покарання, даних про особу засудженого, а також відсутності обставин, що обтяжують покарання, знаходить за можливе пом’якшити ОСОБА_3 призначене покарання у виді позбавлення волі.

Крім того, призначаючи ОСОБА_3 додаткове покарання, суд порушив вимоги ст. 98 КК України та, незважаючи на вчинення засудженим злочинів у неповнолітньому віці, призначив йому додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке до неповнолітніх осіб не застосовується.

Тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК України постановлені судові рішення в цій частині щодо ОСОБА_3 та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_4 підлягають зміні, а призначене їм додаткове покарання – виключенню з них.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 21 вересня 2010 року щодо ОСОБА_3 та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_4 змінити:

- пом’якшити призначене ОСОБА_3 покарання та вважати його засудженим за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_3 покарання – 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

- виключити із судових рішень щодо ОСОБА_3 та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_4 призначене їм додаткове покарання у виді конфіскації Ѕ частини майна, яке є їх власністю.