Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Григор’євої І.В.,

суддів Пузиревського Є.Б., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.

та засудженого ОСОБА_1

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 12 липня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 4 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 28 грудня 2010 року щодо них.

Зазначеним вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 121 КК України строком на 7 років, за ч. 2 ст. 365 КК України строком на 5 років з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки. На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_2 позбавлено спеціального звання – капітан міліції;

- за ч. 3 ст. 365 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки. На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_2 позбавлено спеціального звання – капітан міліції.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 остаточно визначено покарання – 7 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки. На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_2 позбавлено спеціального звання – капітан міліції;

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 121 КК України строком на 9 років, за ч. 3 ст. 365 КК України строком на 7 років з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки. На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_1 позбавлено спеціального звання – майор міліції.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно визначено покарання – 9 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки. На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_1 позбавлено спеціального звання – майор міліції.

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними та засуджено за те, що вони, будучи представниками влади та службовими особами – працівниками правоохоронного органу, маючи спеціальні звання (відповідно майор міліції та лейтенант міліції), вчинили дії, які явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень (перевищення влади та службових повноважень), заподіяли групою осіб ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого сталася смерть останнього, за обставин, викладених у вироку.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 28 грудня 2010 року вирок щодо засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінено в частині призначення додаткового покарання. Постановлено вважати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засудженими до додаткового покарання у виді позбавлення права займати атестовані посади в правоохоронних органах.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати судові рішення щодо нього, як такі, що постановлені з порушення кримінально-процесуального закону. Стверджує, що до смерті потерпілого ОСОБА_3 він непричетний, свідки у справі його обмовили, як працівника міліції. Просить справу направити на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2, посилаючись на неповноту та однобічність судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення кримінально-процесуального закону, ставить питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що у спричиненні тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 він себе обмовив внаслідок застосування до нього недозволених методів ведення слідства. Вважає, що його вина та ОСОБА_1 в інкримінованих злочинах не доведена.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Вергізової Л.А., яка заперечувала проти задоволення касаційних скарг, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Як убачається зі змісту касаційних скарг, засуджені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 посилалися на однобічність і неповноту судового слідства та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України, тоді як ці обставини не є предметом розгляду касаційного суду. Отже, при розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Висновок суду про винність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні перевищення влади та умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3, від яких сталася смерть останнього, грунтується на доказах, здобутих у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є правильним.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, немає.

Суд всебічно, повно та об’єктивно дослідив усі обставини справи і з урахуванням сукупності доказів дійшов обгрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено

Судом досліджені всі обставини, які б могли мати значення для справи, в тому числі щодо можливості причетності до смерті потерпілого інших осіб, які не знайшли свого підтвердження.

Виходячи з фактичних обставин справи, злочинні дії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 кваліфіковані правильно.

Будь-яких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо доведеності винності засуджених органами досудового слідства та судами, колегія суддів не вбачає. Висновки суду є переконливими, грунтуються на допустимих і достатніх доказах.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то колегія суддів вважає, що воно є надто суворим та підлягає пом’якшенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України (2341-14) , що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу (2341-14) , враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та попередньої роботи, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку, що призначене ОСОБА_1 покарання не буде відповідати меті та загальним принципам призначення покарання. На думку колегії суддів, таке покарання не є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчинення ним нових злочинів, а за своєю сутністю буде лише карою за вчинені злочини. Тому колегія суддів знаходить за можливе пом’якшити ОСОБА_1 призначене покарання у виді позбавлення волі.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Богунського районного суду м. Житомира від 4 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 28 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 змінити, пом’якшити призначене йому покарання у виді позбавлення волі та вважати його засудженим:

- за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі,

- за ч. 3 ст. 365 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права займати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 3 роки. На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_1 позбавити спеціального звання – майор міліції.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити йому покарання – 7 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 3 роки. На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_1 позбавити спеціального звання – майор міліції.

В решті судові рішення залишити без зміни.