Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.,

суддів Тельнікової І.Г., Литвинова О.М.,

за участю прокурора Стратюка О.М.

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 28 липня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 9 березня 2011 року щодо

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше не судимого.

Вироком Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

Апеляційним судом Закарпатської області 9 березня 2011 року зазначений вирок скасовано в частині призначення покарання та постановлено свій вирок, яким ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі. В решті вирок Ужгородського міськрайонного суду залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 23 березня 2010 року приблизно о 9 год. 30 хв. умисно, таємно через вікно проник у АДРЕСА_1 у м. Ужгороді, звідки викрав майно ОСОБА_3 на загальну суму 70648,30 грн., чим завдав потерпілому матеріальну шкоду.

У касаційній скарзі захисник засудженого порушує питання про скасування вироку суду апеляційної інстанції та залишення в силі вироку суду першої інстанції., посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі засудженого внаслідок суворості. Вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства тому, що він визнав вину, щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, усвідомив вчинене та шкодує, що вчинив крадіжку у зв’язку з скрутним матеріальним становищем, працює, що дасть змогу відшкодовувати завдану шкоду.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважає касаційну скаргу необґрунтованою, перевіривши матеріали справи та обговоривши її доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України на підставі досліджених доказів, правильність цього висновку і кваліфікація вчиненого злочину апеляційним судом належно перевірена і захисником у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до закону стаття 75 КК України може бути застосована в тому разі, коли суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого від відбування покарання. Твердження захисника у касаційній скарзі про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства не ґрунтується на матеріалах справи і вимогах закону.

При призначенні покарання ОСОБА_2 апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, дані про його особу та обставини, що пом’якшують покарання, ставлення до вчиненого.

При цьому, апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання ОСОБА_2 із застосуванням ст. 75 КК України та постановляючи в цій частині свій вирок зазначив, що засуджений не вчинив жодних дій по відшкодуванню потерпілому завданої шкоди.

Доводи касаційної скарги про працевлаштування ОСОБА_2 і наміри у подальшому відшкодувати завдану потерпілому шкоду не обґрунтовані наявними доказами, дані про місце роботи розмір заробітку та відшкодування будь-якої частини спричиненої шкоди в матеріалах справи відсутні.

Крім того, при призначенні покарання ОСОБА_2, врахувавши наявні обставини, що пом’якшують покарання, серед яких і ті, на які посилається захисник, апеляційний суд призначив ОСОБА_2 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.

Підстав вважати призначене покарання таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, колегія суддів не вбачає.

Порушень процесуального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість вироку не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 9 березня 2011 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.