826/8637/14 Про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, та рішення про коригування митної вартості товарів - 17.09.2015 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М.-Україна" (далі - ТОВ "Т.Б.М.-Україна") звернулось до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просило визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23 січня 2014 року № 100270001/00036; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 23 січня 2014 року № 100270001/2014/300017/2.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів, картку відмови в прийнятті митної декларації.

У касаційній скарзі митний орган, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару, подані позивачем для митного оформлення товару документи, не містять всіх відомостей, що підтверджують складові митної вартості товару.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судами встановлено, що 09 січня 2014 року між ТОВ "Т.Б.М.-Україна" та підприємством "INTERPLAST PLASTIK DOGRAMA AKSESUARLARI SAN. VE DIS TIC. A.S." (Туреччина) укладено договір про поставку комплектуючих для вікон і дверей № 04/2014, згідно умов якого підприємство "INTERPLAST PLASTIK DOGRAMA AKSESUARLARI SAN. VE DIS TIC. A.S." (за договором - продавець) зобов'язується поставляти покупцю товар на умовах FCA-Стамбул, Туреччина, згідно з Правилами "Інкотермс 2010".

22 січня 2014 року позивачем через митного брокера (декларанта) в порядку електронного декларування подано до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів МД № 100270001/2014/199924 з метою митного оформлення товарів, придбаних за договором про поставку комплектуючих для вікон і дверей від 09 січня 2014 року № 04/2014 (вироби з недорогоцінних металів, що використовуються для дверей, арматура кріплення, фурнітура та аналогічні вироби з недорогоцінних металів, що використовуються в будівлях для вікон, арматура кріплення, фурнітура та аналогічні вироби з недорогоцінних металів, що використовуються в будівлях для дверей).

Для здійснення митного оформлення товару позивачем надано наступні документи: договір про поставку комплектуючих для вікон і дверей від 09 січня 2014 року № 04/2014; додаток (специфікація) від 16 січня 2014 року № 1 до договору про поставку комплектуючих для вікон і дверей від 09 січня 2014 року № 04/2014; платіжне доручення в іноземній валюті від 20 січня 2014 року № 4; рахунок-фактуру (інвойс) від 16 січня 2014 року № 14400; пакувальний лист; довідку про транспортні витрати від 21 січня 2014 року № 6; рахунок-фактуру на оплату страхових послуг від 16 січня 2014 року № 817/1225; податкову накладну від 08 жовтня 2013 року № 511/4504; видаткову накладну від 08 жовтня 2013 року № 14290 Z-Укр_Р; прайс-лист виробника станом на 01 січня 2014 року; міжнародну товарно-транспортну накладну від 17 січня 2014 року № 132504; сертифікат про походження товару від 17 січня 2014 року; рішення Укрметртестстандарту від 22 січня 2014 року № 210-09/336.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів у відповідача виникли сумніви у правильності визначення митної вартості товарів.

Таким чином, не погоджуючись із визначеною декларантом митною вартістю товарів у МД, митний орган запропонував позивачу додатково надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: договір від 21 червня 2010 року серії 209/01 № СВ/989/10; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації виробника товару.

На вимогу митного органу позивачем надано договір серії 209/01 № СВ/989/10 від 21 червня 2010 року з додатками та додаткові угоди на перевезення. Вказано, що надати інші додаткові документи немає можливості.

23 січня 2014 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару № 100270001/2014/300017/2, яким митну вартість товару скориговано за резервним методом її визначення і складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23 січня 2014 року № 100270001/00036.

Вказане рішення про коригування митної вартості товарів мотивовано тим, що надані документи містять неточності (у наданих документах містяться розбіжності). В контракті № 04/2014 від 09 січня 2014 року в п. 2.3 вказано, що ціна на товар включає вартість пакування та маркування товару, а також послуги по відвантаженню товару на транспортний засіб. Проте, в інвойсі № 14400 від 16 січня 2014 року відсутні відомості щодо вартості пакування та маркування товару, а також послуги по відвантаженню товару на транспортний засіб, що виключає можливість перевірити заявлену декларантом митну вартість згідно з п. 4 ст. 54 МК України. Також вказано про неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів.

В подальшому відповідачем надано згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, шляхом сплати до державного бюджету сум податків і зборів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом в повному обсязі, та щодо надання протягом 80 днів з дня випуску товарів відповідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями митного органу та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у позивача були в наявності всі документи для визначення митної вартості товарів, які імпортуються, за ціною договору, в той час як митним органом не доведено, що документи, надані позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 вказаного розділу, як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, ч. 4 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, варто зазначити, що митний орган має право витребовувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Посилання відповідача, на п. 2.3 контракту від 09 січня 2014 року № 04/2014, в якому вказано, що ціна на товар включає вартість пакування та маркування товару, а також послуги по відвантаженню товару на транспортний засіб, в той же час в інвойсі № 14400 від 16 січня 2014 року відсутні відомості щодо вартості пакування та маркування товару, а також послуги по відвантаженню товару на транспортний засіб, що виключає можливість перевірити заявлену декларантом митну вартість згідно з п. 4 ст. 54 МК України, є безпідставними та обґрунтовано спростовано судом першої інстанції.

Так, п. 3.2 контракту від 09 січня 2014 року № 04/2014 передбачено, що на кожну партію складається специфікація, що є невід'ємною частиною Договору, в якій сторони зазначають кількість, асортимент і ціну товару.

З посиланням на специфікацію від 16 січня 2014 року, інвойс № 14400 від 16 січня 2014 року судом першої інстанції встановлено, що загальна ціна імпортованого товару складає 47819,20 Євро, що відповідає сумі, зазначеній в платіжному доручені № 4 від 20 січня 2014 року.

Тому судом вірно вказано, що оскільки витрати на пакування, маркування товару, а також послуги по навантаженню товару на транспортний засіб здійснювались за рахунок продавця та, відповідно до пункту 2.3 контракту від 09 січня 2014 року № 04/2014, вже включено до ціни товару, в інвойсі від 16 січня 2014 року № 14400 зазначено вартість товару з урахуванням таких витрат.

Крім того, за змістом ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати, понесені покупцем на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що наведені складові митної вартості товарів додаються до неї (митної вартості) тільки в тому разі, якщо вони не включаються до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.

З урахуванням того, що згідно з п. 2.3 контракту № 04/2014 від 09 січня 2014 року в ціну товару включена вартість упаковки та маркування товару, а також послуги по навантаженню товару на транспортний засіб, вимоги митного органу щодо виокремлення та підтвердження вказаних складових митної вартості товару є безпідставними.

Доводи митного органу з приводу ненадання декларантом документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та документів щодо страхування товару, є безпідставними з огляду на те, що такі документи надавались декларантом митному органу, що підтверджується графою 44 митної декларації, карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також матеріалами листування декларанта з митним органом в рамках процедури консультацій.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів, що надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, а їх дані піддаються обчисленню та підтверджують вартість товару.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову, скасувавши спірні рішення відповідача. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.