Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 вересня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 26 травня 2011 року.

Цим вироком

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, раніше не судиму, -

засуджено за ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 194 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_6 остаточно визначено покарання 10 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди на користь ОСОБА_4 44 293 грн. 20 коп. та на користь ОСОБА_7 – 30 000 грн., а також судових витрат – 2474 грн. 89 коп.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винною у тому, що вона 9 червня 2003 року близько 23 години, знаходячись біля домоволодіння ОСОБА_4, що розташоване по АДРЕСА_1, побачивши у будинку свого колишнього чоловіка з іншою жінкою ОСОБА_7, на ґрунті ревнощів, з метою позбавлення життя цих двох осіб, діючи з особливою жорстокістю, шляхом спричинення останнім особливих мучень та страждань, достовірно знаючи, що на всіх вікнах будинку встановлені металеві решітки та вхід до будинку здійснюється через єдині двері, закрила вхідні двері на навісний замок, ножем перерізала телефонний кабель, дерев’яною палицею вибила скло у вікнах та через вибите скло налила до будинку бензин і підпалила його. Однак бажані наслідки на позбавлення життя двох осіб не настали з причин незалежних від волі ОСОБА_6, оскільки потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_7 через лаз у стелі вибралися на горище, де ОСОБА_4 проломив отвір в покрівлі даху, через який вони вибрались з палаючого будинку та врятували своє життя.

Крім того, згідно з вироком ОСОБА_6 в цей же день та час умисно на ґрунті ревнощів, шляхом підпалу знищила автомобіль АЗЛК-2140 державний номерний знак НОМЕР_1, будинок та інші речі, які належали потерпілому ОСОБА_4, що призвело до заподіяння йому матеріальної шкоди на загальну суму 14 293 грн. 20 коп.

Зі змісту касаційної скарги засудженої ОСОБА_6 вбачається, що вона просить скасувати вирок суду та закрити справу за недоведеністю її винуватості. Засуджена вважає, що судом дана невірна оцінка доказам по справі. Обвинувальний вирок щодо неї постановлений на суперечливих показаннях потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_7, а також на неправдивих показаннях свідка ОСОБА_8, які не узгоджуються з даними протоколу огляду місця події та актом про пожежу, в яких зазначено, що підпал вчинила невстановлена особа.

Крім того, засуджена посилається у скарзі на те, що судом першої інстанції не перевірено та не спростовано її доводи, що на час вчинення злочину вона знаходилась на відстані 10 км. від місця події у своїй квартирі в м. Корюпівка і о 24 годині розмовляла з сусідками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 по телефону, а також не врахований і її стан здоров’я.

Потерпілий ОСОБА_4 подав заперечення на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженої ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_5 на підтримку касаційної скарги, пояснення потерпілого ОСОБА_4, який заперечував проти задоволення скарги, думку прокурора про залишення вироку без зміни, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні замаху на умисне вбивство двох осіб – потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_7. та умисне знищення майна шляхом підпалу за обставин, викладених у вироку суду, ґрунтується на сукупності доказів, які були розглянуті в судовому засіданні на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження усіх обставин справи, і отримали вірну оцінку.

Твердження у касаційній скарзі засудженої ОСОБА_6 про недоведеність її винуватості у вчиненні злочинів, за які вона засуджена, є безпідставними.

Ці заперечення звинувачення детально перевірялись судом і були спростовані наведеними у вироку доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_4 у своїх показаннях у судовому засіданні зазначив, що 9 червня 2003 року близько 23 години він, перебуваючи у своєму будинку в с. Наумівка разом із ОСОБА_7, почув стук у двері та голос своєї дружини ОСОБА_6, з якою на той час більше 6 місяців не проживав разом. Вона вимагала відкрити двері і впустити її у будинок. Коли він відмовив їй, ОСОБА_6 дерев’яною палицею вибила скло в двох вікнах, намагаючись з’ясувати хто з ним знаходиться в будинку. Побачивши у вікно ОСОБА_7, ОСОБА_6 почала кричати, що підсмажить їх без суду і слідства. Після чого, не звертаючи уваги на їх прохання, з гаража винесла по черзі дві каністри з бензином, облила зовні та зсередини автомобіль, який стояв на подвір’ї, потім вилила бензин на підвіконня та вхідні двері будинку. Кинула сірник в машину та через розбите вікно всередину будинку. Почалася пожежа. Все це він разом з ОСОБА_7 бачили через вікно, і саме через це вікно їх добре бачила підсудна. Оскільки вихід з будинку був можливий лише через двері, так як на вікнах були грати, а внаслідок створення ОСОБА_6 перешкод, вони не змогли вийти через двері чи звернутися за допомогою по телефону, то, шукаючи інший спосіб врятуватися, він через лаз у стелі горища проломив отвір у даху, вибрався сам і допоміг вибратися ОСОБА_7 (т. 4 а.с. 217-220, т. 3 а.с. 74-76, 215-216, т. 2 а.с. 37-39, т. 1 а.с. 22-23, 35-36, 43-45).

Аналогічні показання по справі дала і потерпіла ОСОБА_7 (т. 1 а. с. 37, 39-42, 46, т. 2 а. с. 41-42, т. 3 а. с. 214, т. 4 а. с. 217-220)

Доводи засудженої в касаційній скарзі про те, що показання потерпілих є непослідовними і суперечать один одному та іншим доказам, є необґрунтованими.

На протязі всього провадження по справі потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_7 давали послідовні, чіткі та аргументовані показання про обставини вчинення злочинів ОСОБА_6, які не мають суперечностей та підтверджуються іншими доказами, наведеними у вироку суду.

З показань свідка ОСОБА_8 слідує, що 9 червня 2003 року він повертався на велосипеді додому в с. Наумівку із м. Корюківки, де працював. Приблизно о 23 год. 20 хв., проїжджаючи біля будинку ОСОБА_4, через відкриту хвіртку побачив, що у дворі горів автомобіль, а біля нього бігала підсудна, яку він добре знав. Він подумав, що вона намагається загасити пожежу. Швидко поїхав, щоб викликати пожежників, але вони вже їхали назустріч (т. 4 а. с. 233-235, т. 3 а. с. 283, 64-65, т. 2 а. с. 43, т. 1 а. с. 53).

Свої показання ОСОБА_8 підтвердив на очній ставці з підсудною ОСОБА_6, а також на відтворенні обстановки та обставин події (т. 2 а. с. 149-158), спростувавши доводи ОСОБА_6 про те, що через хвіртку бачити це неможливо.

Підстав сумніватися в правильності показань цього свідка у суду не було.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 та засуджена ОСОБА_6 раніше були знайомі, але неприязних відносин між ними ніколи не було.

Доводи засудженої, що ОСОБА_8 дав такі свідчення, так як є родичем нової дружини ОСОБА_4 є безпідставними. Перевіркою матеріалів справи встановлено, що показання про знаходження ОСОБА_6 на подвір’ї будинку ОСОБА_4 під час пожежі ОСОБА_8 давав відразу після події, ще задовго до утворення потерпілим ОСОБА_4 сім’ї з іншою жінкою.

Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили в суді, що, їдучи гасити пожежу, по дорозі вони зустріли ОСОБА_8 на велосипеді (т. 4 а.с. 225-230), що підтверджує правдивість його показань.

З показань свідка ОСОБА_13 видно, що він як начальник Корюківського СДПЧ виїжджав на пожежу у с. Наумівку і бачив згорілий автомобіль і обгорілу будівлю. При огляді було встановлено, що це був підпал. Господар повідомив йому, що підпал вчинила його дружина ОСОБА_6, але в акті про це він не вказав, так як особисто її на місці пожежі не бачив, що спростовує доводи засудженої щодо наявності суперечностей між показаннями потерпілих про вчинення нею підпалу та даними акту про пожежу. (т. 2 а. с. 167, т. 3 а. с. 65-67, т. 4 а. с. 238-240).

Свідок ОСОБА_14 пояснив суду, що про обставини пожежі знає зі слів своєї дружини ОСОБА_7, яка одразу розповіла йому про підпал автомобіля та будинку, в якому вона знаходилась з ОСОБА_4, його дружиною ОСОБА_6 Після пожежі ОСОБА_4 деякий час проживав у них і також розповідав про це (т. 1 а. с. 60, т. 2 а. с. 48, т. 4 а. с. 258).

Свідок ОСОБА_15 розповіла, що підсудна ОСОБА_6 раніше вже намагалася підпалити будинок свого чоловіка, а також висловлювала думки, що вона все одно спалить ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 58, 191, т. 3 а. с. 63).

Дані протоколу огляду місця події та акту про пожежу свідчать, що пожежею повністю знищений автомобіль та частково житловий будинок ОСОБА_4 На місці злочину знайдено фрагмент телефонного дроту, ніж, кришку від каністри, навісний замок. Місцем виникнення пожежі визначено місце біля вхідних дверей (т. 1 а.с. 1-20).

Згідно з висновком пожежно-технічної експертизи причиною пожежі є внесення джерела відкритого вогню, такого як полум’я сірника, свічі в місце, де мались нафтопродукти. Виявлено два осередки пожежі: в приміщенні сіней поблизу розташування вхідних дверей і в салоні автомобіля. Осередки пожежі між собою не пов’язані. Самозагорання машини і будинку виключається. Час виникнення пожежі 23 година 04 хвилини (т. 1 а. с. 80-96).

З висновків хімічної та криміналістичної експертиз вбачається, що на фрагменті штори з будинку виявлено сліди нафтопродуктів, а фрагмент кабелю був відокремлений від загальної лінії шляхом розрізу (т. 1 а. с. 67-79).

Дані протоколу огляду місця події та висновки експертиз об’єктивно підтверджують показання потерпілих щодо дій засудженої ОСОБА_6 і не містять суперечностей, які ставили б під сумнів висновки суду щодо фактичних обставин справи.

Зазначені докази, які викладені у вироку, належним чином перевірялись судом першої інстанції і обґрунтовано визнані достовірними і достатніми для висновку про доведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за які вона засуджена.

Доводи засудженої у касаційній скарзі про те, що на час вчинення злочинів вона знаходилася дома в м. Корюківка на відстані 10 км. від будинку ОСОБА_4 і не могла бути там о 23 годині, так як з 22 год. до 22 год. 30 хв. розмовляла з чоловіком по телефону, а біля 24 години – з сусідками ОСОБА_9 та ОСОБА_10, є необґрунтованими. Ці доводи перевірялись судом першої інстанції і були визнані безпідставними.

Потерпілий ОСОБА_4 послідовно пояснював, що телефонував ОСОБА_6 в м. Корюківку о 21 год., а не о 22 год. - 22 год. 30 хв., як стверджує засуджена.

Свідок ОСОБА_10, на яку посилається ОСОБА_6 в підтвердження свого алібі, заперечувала факт розмови з ОСОБА_6 ввечері та вночі 9 червня 2003 року. Свої свідчення вона підтвердила на очній ставці з засудженою (т. 1 а. с. 49, т. 4 а. с. 249).

Свідок ОСОБА_9 також не підтвердила алібі засудженої, пояснивши, що телефонна розмова з ОСОБА_6 мала місце пізно вночі: між першою та третьою годинами (т. 1 а. с. 50, 189, т. 3 а. с. 60, т. 4 а. с. 242-243).

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи засудженої ОСОБА_6 про неможливість вчинення нею цих злочинів за станом здоров’я, оскільки ніяких медичних даних, які підтверджували б про її неможливість пересуватися на час вчинення злочину, суду надано не було. І ці пояснення засудженої спростовані доказами по справі.

Суд першої інстанції дав належну оцінку доказам і прийшов до обґрунтованого висновку, що зібрані у справі докази є належними, відповідають вимогам допустимості, достатності і достовірності.

Тому колегія суддів вважає, що суд зробив правильний висновок про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочинів.

Дії ОСОБА_6 кваліфіковані вірно: за ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 115 КК України як закінчений замах на умисне вбивство двох осіб, вчинене з особливою жорстокістю; та за ч. 2 ст. 194 КК України як умисне знищення чужого майна шляхом підпалу.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування вироку, під час перевірки матеріалів справи не виявлено.

Проте, призначаючи покарання засудженій ОСОБА_6, суд першої інстанції належним чином не виконав вимоги ст. 65 КК України. Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд хоча і призначив ОСОБА_6 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 115 КК України, проте за строком воно є явно несправедливим для засудженої внаслідок суворості.

Так, судом не було враховано, що тяжкі наслідки для здоров’я потерпілих від злочину не настали, а також той факт, що з часу вчинених ОСОБА_6 злочинів і до її засудження пройшло вісім років, і за цей період вона правопорушень не вчиняла, позитивно характеризується, займається суспільно-корисною працею, має ряд захворювань.

З урахуванням цих обставин, колегія суддів вважає можливим пом’якшити покарання ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 7 років позбавлення волі та за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити їй остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі.

Таке покарання, на переконання колегії, є необхідним і достатнім для виправлення засудженої ОСОБА_6

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів. –

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 26 травня 2011 року щодо ОСОБА_6 змінити. Пом’якшити покарання ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 7 років позбавлення волі. За ч. 2 ст. 194 КК України вважати її засудженою на 3 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_6 остаточне покарання – 7 років позбавлення волі.