Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,

суддів Чуйко О.Г., Фурика Ю.П.,

прокурора Галюги В.В., -

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 22 вересня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 9 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1

Вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 вересня 2010 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 5 ст. 191 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України, на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов’язані з організаційно – розпорядчими та адміністративно – господарськими функціями строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов’язків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 9 листопада 2010 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він перебуваючи на посаді провідного економіста сектору активно – пасивних операцій Островського філіалу АКБ "Національний кредит" в м. Херсоні, будучи службовою особою, в період часу з 14.11.2005 року по 20.03.2006 року, знаходячись у службовому відрядженні, реалізував заставне майно на суму 421415 грн., внісши в касу філіалу банку 4000 грн., а інші грошові кошти витратив на власні потреби.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 та направити справу на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого засудженим злочину та його особі. Вважає, що судом необґрунтовано було застосовано до ОСОБА_1 вимоги ст.ст. 69, 75 КК України та призначено м'яке покарання. Зазначає, що при обранні міри покарання не було враховано в достатній мірі ті обставини, що засуджений вчинив особливо тяжкий злочин, неодноразово оголошувався в розшук, вину визнав лише перед закінченням судового розгляду справи. Крім того, вказує, що шкода засудженим не відшкодована. Апеляційним судом дані порушення усунуті не були.

У запереченнях до касаційної скарги прокурора, засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього залишити без зміни, вважаючи їх законними та обґрунтованими.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Доводи прокурора у касаційній скарзі про немотивоване застосування до засуджених положень ст. 69 КК України є безпідставними, оскільки суд першої інстанції при вирішенні питання про застосування ст. 69 КК України до засудженого, у судовому рішенні навів декілька обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_1, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.

В той же час, викладені у касаційній скарзі доводи про те, що суд, приймаючи рішення про звільнення засуджених від відбування призначеного покарання з випробуванням не дотримався вимог закону, є обґрунтованими.

У мотивувальній частині вироку суд зобов’язаний навести обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, належним чином мотивувати своє рішення у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням лише у тому випадку, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Проте, ці вимоги судом не виконані, у мотивувальній частині вироку суд не обґрунтував свій висновок про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, а лише послався на обставини, що пом’якшують його покарання.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1 раніше не судимий, характеризується позитивно, хворіє на тяжке захворювання, займався суспільно корисною працею.

При цьому, судом не дана оцінка тяжкості вчиненого злочину, який віднесений законом до категорії тяжких, ту обставину, що злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, використовуючи своє службове становище, шкода не відшкодована в повному обсязі.

Відповідно до ст. 377 КПК України, в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено суть апеляції та докладні мотиви прийнятого рішення. У разі залишення апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Проте апеляційний суд ці вимоги процесуального закону належно не виконав, переконливих мотивів прийнятого рішення не навів і не зазначив підстави, з яких визнав доводи про м’якість призначеного покарання необґрунтованими. Допущене порушення кримінально – процесуального закону є підставою для скасування ухвали апеляційного суду.

Ураховуючи викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст.. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 9 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1 – скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.