Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,

суддів Чуйко О.Г., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Галюги В.В., -

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 22 вересня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 листопада 2010 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, раніше судиму 22.04.2010 року вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда за ч. 1 ст. 185 КК України на 4 місяці арешту,

засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням обов’язків, передбачених п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку кримінальна справа щодо ОСОБА_1 не переглядалась.

ОСОБА_1 засуджено за те, що вона 03.09.2010 року, зловживаючи довірою ОСОБА_2 заволоділа її фотоапаратом "Olympus", завіривши останню, що поверне його через два дні, після чого 13.09.2010 року заклала даний фотоапарат в ломбард "Скарбниця", завдавши потерпілій збитків на суму 1626,40 грн.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду в зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого засудженою злочину внаслідок м`якості та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на ту обставину, що судом безпідставно було застосовано до неї положення ст. 75 КК України та не враховано, що ОСОБА_1 повторно вчинила злочин проти власності, що свідчить про її схильність до вчинення нових злочинів, не розкаялась.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1, суд зробив на підставі доказів, які є у справі та вони в цій частині у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи прокурора про неправильне застосування кримінального закону та м’якість призначеного засудженій покарання не ґрунтуються на вимогах закону.

З матеріалів кримінальної справи та вироку суду вбачається, що покарання ОСОБА_1 призначено з урахуванням всіх обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого нею злочину та даним про її особу.

Згідно даним, які містяться у матеріалах кримінальної справи, ОСОБА_1 характеризуються задовільно, вину визнала повністю, щиро розкаялась.

Судом враховано відшкодування засудженою завданої шкоди та думку потерпілої, яка претензій до ОСОБА_1 не має.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що звільняючи засуджену від відбування покарання з випробуванням, суд діяв в межах кримінального закону та дійшов обґрунтованого висновку про можливість її виправлення без відбування покарання, поклавши на ОСОБА_1 ряд обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Тому доводи прокурора про те, що зазначені вище обставини та дані про особу засудженої не є достатніми для її звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування вироку по справі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.