Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні в місті Києві 27 вересня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 30 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 25 лютого 2011 року.

Вироком Краснолиманського міського суду Донецької області

від 30 листопада 2010 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області в рахунок відшкодування витрат за проведення експертиз 412 грн. 80 коп.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він 13 вересня 2010 року в період часу з 18 год. до 20 год. 30 хв., перебуваючи у лісному масиві, що поблизу с. Торське Краснолиманської міської ради Донецької області, не маючи відповідного дозволу, з метою особистого вживання і без мети збуту, зірвав листя та суцвіття дикоростучої коноплі, які помістив у білий мішок із полімерного матеріалу. О 20 год. 30 хв. по дорозі додому його затримали працівники міліції, які під час огляду вилучили в нього вищевказаний мішок, в якому знаходився особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс вагою 4460 гр, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 2408 гр.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25 лютого 2011 року вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 30 листопада 2010 року змінено, постановлено вважати ОСОБА_5 засудженим за

ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки та звільненим від відбування покарання відповідно до статей 75, 76 КК України з іспитовим строком 2 роки.

В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить ухвалу скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, у зв’язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не повною мірою врахував ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, кількість вилученого особливо небезпечного наркотичного засобу, що є великим розміром.

У змінах до касаційної скарги прокурор вказує на неправильне застосування кримінального закону судом першої інстанції, який при постановленні вироку засудив ОСОБА_5 в тому числі і за перевезення наркотичного засобу, що останньому органом досудового слідства не інкримінувалося.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про обґрунтованість касаційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності винності засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильно кваліфікував його дії за

ч. 2 ст. 309 КК України.

Разом з тим, доводи прокурора про те, що суд першої інстанції засудив ОСОБА_5 в тому числі і за перевезення наркотичного засобу, що останньому органом досудового слідства не інкримінувалося, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу.

Як вбачається з пред’явленого ОСОБА_5 органом досудового слідства обвинувачення, останньому інкриміновано незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу в великому розмірі без мети збуту, вчинення саме цих дій ОСОБА_5 було встановлено в суді.

Однак в мотивувальній частині вироку суд зазначив, що ОСОБА_5 крім вказаних дій об’єктивної сторони даного складу злочину вчинив перевезення наркотичного засобу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що дана ознака підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку, як зайво вмінена.

Доводи касаційної скарги прокурора про необґрунтоване застосування судом апеляційної інстанції щодо ОСОБА_5 ст. 75 КК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційний суд при вирішенні цього питання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, його щире каяття, дані про особу засудженого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується, а також з врахуванням молодого віку останнього та здійснення ним догляду за матір’ю – інвалідом правомірно звільнив його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що призначена

ОСОБА_5 міра покарання із застосуванням ст. 75 КК України є справедливою, відповідає вимогам кримінального закону. Отже, підстав для скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_5 за м’якістю призначеного покарання, про що йдеться у скарзі прокурора, колегія суддів не знаходить.

Керуючись статями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Краснолиманського міського суду Донецької області

від 30 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області

від 25 лютого 2011 року щодо ОСОБА_5 змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку обвинувачення

ОСОБА_5 у вчиненні незаконних дій шляхом перевезення.