5-2866км11 Про вимагання та скоєння при пособництві закінченого замаху на отримання хабара - 27.09.2011 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 27 вересня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 липня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 28 березня 2011 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, несудимого,

виправдано за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 368 КК України за недоведеністю його участі у вчиненні злочину,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, несудимого,

виправдано за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 368 КК України за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 28 березня 2011 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Органом досудового слідства ОСОБА_3 і ОСОБА_4 обвинувачувалися в тому, що ОСОБА_3, будучи службовою особою, яка займала відповідальне становище, у березні 2009 року вимагав та при пособництві ОСОБА_4 вчинив закінчений замах на отримання хабара за наступних обставин.

Так, у кінці лютого 2009 року заступник директора ТОВ "Прім’єр Пластік" ОСОБА_5, з метою отримання дозволу на здійснення оптової торгівлі поліетиленовою продукцією підприємництва, прибув до управління торгівлі, послуг та розвитку підприємництва Чернігівської міської ради, де написав заяву на ім’я начальника управління ОСОБА_3 щодо видачі дозволу на здійснення оптової торгівлі з орендованого приміщення, розташованого по вул. Любецькій, 45 у м. Чернігові, яку залишив секретарю вказаного управління.

11 березня 2009 року приблизно о 15 год. ОСОБА_5 за домовленістю зі ОСОБА_3 прибув до приміщення управління, де у службовому кабінеті начальника управління під час спілкування з останнім повідомив про наміри отримання для ТОВ "Прім’єр Пластік" дозволу на здійснення оптової торгівлі поліетиленовою продукцією зі складу розташованого по вул. Любецькій, 45 у м. Чернігові, а також поцікавився питанням щодо можливості отримання дозволу на здійснення оптової торгівлі з орендованого Товариством приміщення по вул. Квітневій, 23 у м. Чернігові.

ОСОБА_3 пообіцяв посприяти ОСОБА_5 в отриманні для ТОВ "Прім’єр Пластік" дозволів на здійснення оптової торгівлі за вказаними адресами.

17 березня 2009 року при черговій зустрічі, враховуючи зацікавленість ОСОБА_5 в отриманні для ТОВ "Прім’єр Пластік" дозволів, після надання останнім від імені зазначеного товариства необхідного для видачі дозволу на здійснення оптової торгівлі зі складу по вул. Любецькій, 45, пакету документів ОСОБА_3 став вимагати у ОСОБА_5 хабар у сумі 1 000 доларів США за сприяння та видачу дозволу на здійснення оптової торгівлі зі складу по вул. Любецькій, 45 у м. Чернігові, а в подальшому при з’ясуванні ОСОБА_5 питання щодо отримання дозволу на здійснення оптової торгівлі орендованого приміщення, розташованого по вул. Квітневий, 23 у м. Чернігові, повідомив, що отримання дозволу можливо на тих же умовах, що і по вул. Любецькій, 45.

ОСОБА_5, розуміючи, що ОСОБА_3 за сприяння і видачу дозволів на здійснення оптової торгівлі ТОВ "Прім’єр Пластік" вимагає хабар в сумі 2 000 доларів США, а тому поставлений в умови, за яких він, з метою запобігання настання шкідливих наслідків щодо своїх прав та законних інтересів, вимушений дати хабара, погодився на вимогу вказаної службової особи.

За вказівкою ОСОБА_3 ОСОБА_5 прибув 20 березня 2009 року на вул. Горького у м. Чернігові, де біля адміністративної будівлі "Укрсоцбанку" приблизно о 12 год. зустрівся з ОСОБА_4, знайомим ОСОБА_3, який не був обізнаний про вимагання останнім хабара, але достовірно знав про його службове та відповідальне становище був обізнаний, що ОСОБА_5 передається хабар у сумі 2000 доларів США для ОСОБА_3 за сприяння та видачу дозволів на здійснення торгівлі. Після чого у салоні автомобіля "Мазда – 626", державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_5 передав обумовлену ОСОБА_3 суму хабара в розмірі 2 000 доларів США, що за курсом НБУ складала 15 400 грн.

Після одержання ОСОБА_4 2 000 доларів США, які він повинен був передати ОСОБА_3 в м. Чернігові біля АДРЕСА_1, він був викритий співробітниками УДСБЕЗ УМВС України в Чернігівській області та у нього було вилучено зазначену суму хабара.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї прокурор порушував питання про скасування вироку та ухвали у зв’язку із істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону, просив справу направити на новий судовий розгляд. Свої вимоги обґрунтовував тим, що суд, виправдовуючи ОСОБА_3 та ОСОБА_4, не дотримався вимог ч. ч. 1, 4 ст. 327, ч. 4 ст. 334 КПК України. Зазначив, що судом безпідставно поставлено під сумнів оперативно-розшукову справу, необгрунтовно відмовлено у задоволенні його клопотання про залучення спеціаліста ЗАТ "Український мобільний зв'язок", в порушення ст. 313 КПК України проведено огляд речових доказів без участі спеціаліста, не проаналізовано відеозаписи та аудіозаписи слідчо-оперативних заходів, не підтверджено посилання на боргові зобов’язання ОСОБА_6 перед ОСОБА_4, висновки суду щодо показань ОСОБА_5 є суперечливими. Крім того, вказував, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

На касаційну скаргу прокурора захисником ОСОБА_2 в інтересах виправданих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подано заперечення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, заперечення захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проти скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги і заперечень проти неї, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвала апеляційного суду є рішенням щодо законності та обґрунтованості вироку, ухвали, постанови, що перевіряються в апеляційному порядку, і повинна відповідати тим самим вимогам, що і рішення суду першої інстанції, тобто бути законною й обґрунтованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 377 КПК України. У ній мають бути наведені докладні мотиви постановленого рішення, усі доводи, що містяться в апеляції, мають бути проаналізовані та жоден із них не повинен залишатися без відповіді. У разі залишення апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які її визнано необґрунтованою.

Однак, як убачається із матеріалів справи, апеляційний суд при розгляді справи в апеляційному порядку не дотримався цих вимог і положень закону.

Так, у своїй апеляції на вирок місцевого суду прокурор посилався на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та інші порушення вимог кримінально-процесуального закону, які, на його думку, були допущені судом першої інстанції.

Зокрема, прокурор зазначав про те, що суд безпідставно поставив під сумнів матеріали оперативно-розшукової справи та в порядку ст. 315-1 КПК України не перевірив підстави її заведення та правомірність проведення оперативно-технічних заходів.

Крім того, прокурор вказував на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні його клопотання про залучення до участі у справі спеціаліста з мобільного зв’язку, натомість, допитав фактично в якості спеціалістів осіб, які не мали спеціальних знань, але були знайомими ОСОБА_3 та ОСОБА_4; не проаналізував відео – аудіозаписи слідчо-оперативних заходів.

Також прокурор у своїй апеляції посилався на те, що у судовому засіданні не було встановлено факту наявності у ОСОБА_6 перед ОСОБА_4 боргових зобов’язань, але у вироку суд вказав, що вилучені при затриманні ОСОБА_4 гроші були передані саме у виді повернення боргу.

Проте, як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, залишаючи апеляцію прокурора без задоволення, апеляційний суд, не перевіривши належним чином усі наведені у ній доводи, не дав в ухвалі вичерпної відповіді на них і не зазначив мотивовані підстави, з яких визнав ці доводи необґрунтованими, а лише перерахував докази, якими обґрунтовано вирок суду першої інстанції, не давши при цьому їм оцінки з точки зору їх належності, допустимості, достовірності й достатності.

Фактично ухвала суду апеляційної інстанції є копією вироку суду першої інстанції і не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Тобто суд апеляційної інстанції, формально розглянувши справу щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_4, не дав жодної обґрунтованої відповіді на доводи поданої прокурором апеляції, чим порушив право учасників процесу на об’єктивний та неупереджений розгляд справи в апеляційному порядку.

З огляду на викладене ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляційному суду необхідно ретельно перевірити зібрані у справі докази й дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, перевірити кожен із доводів, наведених в апеляції прокурора, а також у його касаційній скарзі, й, з урахуванням усіх обставин справи, ухвалити одне з рішень, передбачених ст. 366 КПК України, та викласти його у відповідному процесуальному документі згідно із вимогами закону.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 28 березня 2011 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.