Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

з участю прокурора Опанасюка О.В.

розглянула в судовому засіданні 27 вересня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Харцизького міського суду Донецької області від 8 грудня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 1 березня 2011 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, несудимого,

засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, за ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 1 березня 2011 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 20 липня 2008 року у м. Харцизьку Донецької області зірвав верхівки дикорослих рослин коноплі, тобто незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, який переніс до своєї квартири АДРЕСА_1, де висушив та зберігав без мети збуту, для власного вживання.

25 липня 2008 року ОСОБА_1 за місцем свого проживання шляхом подрібнення сухих рослин коноплі незаконно виготовив наркотичний засіб – канабіс, вагою 72,02 г., який продовжував зберігати для власного вживання.

У першій декаді серпня 2008 року ОСОБА_1 у мікрорайоні Металургів у м. Харцизьку незаконно збув ОСОБА_2 66,99 гр. особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу.

22 жовтня 2008 року ОСОБА_1 у м. Харцизьку повторно, незаконно збув ОСОБА_2 5,03 гр. особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу.

12 грудня 2008 року ОСОБА_1 у невстановленої слідством особи в м. Харцизьку незаконно придбав 15,26 гр. особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу у висушеному стані, який переніс до свого помешкання та зберігав без мети збуту до 14 січня 2009 року, коли під час обшуку він був виявлений та вилучений співробітниками міліції.

У касаційній скарзі прокурор порушував питання про скасування вироку та ухвали у зв’язку із неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого внаслідок м’якості, просив справу направити на новий апеляційний розгляд. Свої вимоги обґрунтовував тим, що суд при призначенні засудженому покарання безпідставно застосував ст. 69 КК України, крім того, при повторному розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій було порушено вимоги ст. 399 КПК України, оскільки не виконано вказівки суду касаційної інстанції.

На касаційну скаргу прокурора подано заперечення захисником засудженого адвокатом ОСОБА_3

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України в касаційному порядку не оспорюються.

Доводи прокурора, наведені у касаційній скарзі, про невідповідність призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та його особі внаслідок м’якості не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі, суд, як убачається з вироку, урахував як ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно зі ст. 12 КК України віднесені до категорій середньої тяжкості та тяжкого злочинів, так і відсутність обставин, які обтяжують покарання, обставини, які пом’якшують покарання: щире каяття, сприяння розкриттю злочинів, такі дані про його особу, як сімейний стан, наявність на утриманні малолітньої дитини, позитивні характеристики з місця проживання та роботи, те, що він раніше несудимий.

Наведені вище дані про особу ОСОБА_1, наявність ряду обставин, які пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, дали суду підстави дійти обґрунтованого висновку про можливість призначення йому більш м’якого покарання, ніж передбачено санкцією ч. 2 ст. 307 КК України, застосувавши ч. 1 ст. 69 КК України.

Таким чином, суд, призначивши ОСОБА_1 покарання, вимог ст.ст. 65 – 67 КК України (2341-14) не порушив. Призначене засудженому покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції прокурора, аналогічні викладеним у касаційній скарзі, й правомірно визнав їх безпідставними. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Недоречним також є твердження прокурора про порушення судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи вимог ст. 399 КПК України.

Адже, як убачається зі змісту ухвали від 8 червня 2010 року, Верховний Суд України скасував попередні судові рішення щодо ОСОБА_1, визнавши передчасним та необґрунтованим призначення засудженому покарання зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України.

Разом із тим, колегія суддів дійшла висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій кримінального закону при призначенні ОСОБА_1 додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини й може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Користю (корисливими спонуканнями, корисливим мотивом) у чинному законодавстві про кримінальну відповідальність розуміється бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди.

У ч. 2 ст. 307 КК України, за якою засуджено ОСОБА_1, встановлено кримінальну відповідальність за кваліфіковані види незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також за незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, тобто за злочинні дії, які можуть вчинятися як із корисливих, так і з інших мотивів. Однак санкцією ч. 2 ст. 307 КК України передбачено обов’язкове застосування до винної особи конфіскації майна.

Як установили суди, ОСОБА_1 вчинив збут наркотичних засобів не з корисливих, а з інших мотивів – безкоштовно пригостив ними свою знайому.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що до ОСОБА_1 конфіскацію майна було застосовано всупереч вимогам Загальної частини Кримінального кодексу України (2341-14) , а саме ч. 2 ст. 59 КК, яка повинна мати пріоритет у застосуванні.

Тому в порядку ст. 395 КПК України судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають зміні шляхом виключення з них рішення про призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Вирок Харцизького міського суду Донецької області від 8 грудня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 1 березня 2011 року щодо ОСОБА_1 в порядку ст. 395 КПК України змінити: виключити на підставі ч. 2 ст. 59 КК України призначення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України та за сукупністю злочинів за ст. 70 КК України додаткового покарання у виді конфіскації майна.