Колегія суддів Cудової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого - Григор’євої І.В.

суддів - Широян Т.А., Єленіної Ж.М.

за участю прокурора – Деруна А.І.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 вересня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 25 травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 квітня 2011 року щодо нього.

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 25 травня 2010 року засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Ворзель, Київської області, громадянина України, раніше не судимого

за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна;

за ч.4 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі;

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, засудженому ОСОБА_1 призначено остаточно покарання 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Крім того зазначеним вироком засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, вирок щодо яких не оскаржується.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 29 березня 2009 року о 00-45 в м. Києві на АДРЕСА_1 у групі із засудженим за цим же вироком ОСОБА_2 з хуліганських мотивів узяв участь у побитті потерпілого ОСОБА_6, застосувавши спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень предмет, спричинивши потерпілому фізичний біль.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 цього ж дня о 00-50, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою із ОСОБА_2 на вул. Чорнобильській у м. Києві із застосуванням невстановленим досудовим слідством металевого предмету скоїли розбійний напад на братів ОСОБА_7, заподіявши ОСОБА_8 фізичний біль та заволоділи його майном та грошима на суму 32 грн.

По епізоду розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_9 – виправданий за недоведеністю його вини у вчиненні даного злочину.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 квітня 2011 року, вирок Святошинського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінено. Встановлено, що злісне хуліганство відносно потерпілого ОСОБА_10 він за попередньою змовою вчинив із застосуванням предмету, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Виключено із мотивувальної частини вироку посилання на наявність обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння та вчинення злочину повторно.

В порядку ст. 365 КПК України змінено резолютивну частину вироку в частині стягнення з засудженого ОСОБА_1 судових витрат, а саме стягнуто з засудженого ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві вартість імунологічних експертиз - 1014 грн. 84 коп.

В іншій частині вирок суду І інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи правильність кваліфікації його дій, просить вирок суду І інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо нього змінити в частині вирішення долі речових доказів, зокрема - автомобіля НОМЕР_1. Стверджує, що суд не мав права конфісковувати зазначений автомобіль, оскільки той належить на праві власності його батькові, про що ОСОБА_1 наголошував при розгляді його апеляції.

Також, засуджений ОСОБА_1 зазначає про невідповідність призначеного йому покарання його особі, навівши обставини які можуть пом’якшити його покарання, а саме: сімейний стан, що він раніше не судимий, у вчиненому щиро кається та сприяв в розслідуванні справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважає, що покарання ОСОБА_1 призначено правильно, що ж до автомобіля, який ОСОБА_1 вважає власністю батька, то рішення судом з приводу його конфіскації прийнято у відповідності із вимогами закону, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає що, касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини судом встановлено правильно. Висновки про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів суд зробив на підставі досліджених ним доказів, а саме: показань потерпілих ОСОБА_6 та братів ОСОБА_7, свідка ОСОБА_11, протоколів очних ставок із потерпілими, даних протоколів слідчих дій, інших матеріалів справи. Цим доказам суд дав належну оцінку. Дії ОСОБА_1 з урахуванням рішення апеляційного суду правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 296, ч.2 ст. 187 КК України.

Транспортний засіб може бути визнаний речовим доказом лише у разі встановлення судом, що він був використаний для вчинення злочину.

На досудовому слідстві автомобіль НОМЕР_1 постановою слідчого фактично визнаний знаряддям злочину та був приєднаний до речових доказів по справі, оскільки за даними досудового слідства у ньому зберігалось раніше приготовлене знаряддя вчинення злочину, а також автомобіль використовувався для сховища викраденого (т.4 а.с. 66).

Тому суд вирішив долю даного речового доказу в порядку ст. 81 КПК України.

В матеріалах справи маються дані про те, що власником даного автомобіля є батько засудженого – ОСОБА_12 У разі незгоди його із прийнятим рішенням про конфіскацію автомобіля НОМЕР_1, він має право відповідно до ст. 81 КПК України звернутись до суду в порядку цивільного судочинства для вирішення спору про належність речей.

Що стосується покарання, обраного судом ОСОБА_1, то воно призначено з урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпечності вчинених ними злочинів, даних про його особу, а також усіх обставин справи, в тому числі і тих, на які ОСОБА_1 посилається у касаційній скарзі.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку міра покарання обрана ОСОБА_1 правильно і є необхідною і достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.

На підставі наведеного, керуючись ст. 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, вирок Святошинського районного суду м. Києва від 25 травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 квітня 2011 року щодо засудженого ОСОБА_1 - без зміни.