Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

з участю прокурора Опанасюка О.В.

розглянула в судовому засіданні 27 вересня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 грудня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області від 22 лютого 2011 року.

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, несудиму,

засуджено за ч. 2 ст. 302 КК України (в ред. від 5 квітня 2001 р.) до покарання у виді 2 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 303 КК України (в ред. від 5 квітня 2001 р.) до покарання у виді 1 року позбавлення волі, за ч. 3 ст. 303 КК України (в ред. від 5 квітня 2001 р.) до покарання у виді 3 років позбавлення волі, за ч. 4 ст. 303 КК України (в ред. від 5 квітня 2001 р.) до покарання у виді 5 років позбавлення волі, за ст. 210 КК України (в ред. від 28 грудня 1960 р.) до покарання у виді 2 років позбавлення волі.

Відповідно ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на неї обов’язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянку України, несудиму,

засуджено за ч. 4 ст. 303 КК України (в ред. від 5 квітня 2001 р.) до покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на неї обов’язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

За ст. 210 КК України (в ред. від 28 грудня 1960 р.) та ч. 3 ст. 303 КК України (в ред. від 5 квітня 2001 р.) звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, несудимого,

засуджено за ч. 4 ст. 303 КК України (в ред. від 5 квітня 2001 р.) до покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

За ч. 3 ст. 303 КК України (в ред. від 5 квітня 2001 р.) звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 22 лютого 2011 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 залишено без зміни.

Судові рішення щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в касаційному порядку не оскаржуються.

За вироком суду ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 визнано винуватими та засуджено за те, що вони у складі організованої злочинної групи, разом з особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, у період з липня 2001 року по березень 2002 року на території України та Республіки Польща з метою незаконного отримання прибутків шляхом сутенерства, втягнули у заняття проституцією ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та інших невстановлених осіб, забезпечували їх діяльність за винагороду в Республіці Польща, куди організували їх доставку.

Також ОСОБА_3 за попередньою змовою з особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, у період часу з лютого 2002 року по серпень 2004 року займалась звідництвом ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_14 та ОСОБА_5 для розпусти з клієнтами, доставляючи їх до місць надання сексуальних послуг в Республіці Польща, отримуючи за це винагороду, а також втягнула їх у зайняття проституцією.

Крім того, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та особа, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, з 1999 року до весни 2000 року у Республіці Польща вчинили звідництво для розпусти.

Захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 у касаційній скарзі просив вирок та ухвалу щодо його підзахисного скасувати у зв’язку із неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а справу на підставі п. 2 ст. 6 КПК України закрити. Свої вимоги обґрунтував тим, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні, дії ОСОБА_2 неправильно кваліфіковані за ст. 303 КК України в редакції 2001 року. Вказав на порушення судом п. 13 ч. 2 ст. 370 КПК України, яке виразилось у ненаданні ОСОБА_2 останнього слова.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який частково підтримав доводи поданої захисником скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставою для скасування вироку є істотні порушення кримінально-процесуального закону.

За змістом ст. 319 КПК України після промови захисника або підсудного головуючий оголошує судові дебати закінченими і надає підсудному останнє слово.

Згідно з п. 13 ч. 2 ст. 370 КПК України вирок (постанову) в усякому разі належить скасувати, якщо порушено вимоги статей цього Кодексу, які встановлюють незамінність складу суду, надання підсудному права виступити в дебатах і з останнім словом.

Як убачається із матеріалів справи, протоколу судового засідання та аудіозапису судового процесу за 10 грудня 2010 року, жодному із засуджених суд права виступити після судових дебатів із останнім словом не надав. А протокол судового засідання в цій частині не відповідає перебігу судового процесу, зафіксованому на аудіоносії.

Суд апеляційний інстанції, розглядаючи справу за апеляціями захисника ОСОБА_1 та засудженої ОСОБА_4, не встановив та не усунув порушення, допущені судом першої інстанції, а тому ухвалу апеляційного суду не можна вважати законною.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до матеріалів досудового слідства обвинувачення у вчиненні інкримінованих злочинів було пред’явлено ОСОБА_3, справа надійшла до суду щодо ОСОБА_3 . Однак відповідно до вироку суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції засуджена ОСОБА_3.

З цих підстав колегія суддів вважає за необхідне вирок та ухвалу по кримінальній справі щодо ОСОБА_2 та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону скасувати, а справу – направити на новий судовий розгляд.

Інші доводи, наведені у касаційній скарзі захисника ОСОБА_1, слід перевірити при новому розгляді справи і постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 грудня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області від 22 лютого 2011 року щодо ОСОБА_2, та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.