Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні в місті Києві 27 вересня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 4 лютого 2011 року.

Вироком Івано-Франківського міського суду від 27 жовтня 2010 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що судимості не має,

засуджено за ч. 2 ст. 345 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді арешту строком на 3 місяці.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від

4 лютого 2011 року вказаний вирок залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він, за обставин детально викладених у вироку, 8 січня 2010 року приблизно

о 22 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись на задньому сидінні службового автомобіля працівників ДПС ВДАІ м. Івано-Франківська під керуванням працівника правоохоронного органу ОСОБА_6, наніс останньому удар ногою в голову, у зв’язку з виконанням ним своїх службових обов’язків, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, які відносяться легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров’я, а також у вигляді забою м’яких тканин з травматичним набряком у скроневій ділянці справа, синця в ділянці голови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, просить судові рішення щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного

ОСОБА_5 покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, посилаючись на те, що судом при призначенні покарання безпідставно застосовано ст. 69 КК України, оскільки недостатньо враховано суспільну небезпеку та тяжкість вчиненого, а обставини, визнані судом пом’якшуючими у вироку невмотивовані. Також вказує, що судом не враховано думку потерпілого, який просив призначити ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 345 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який вважав касаційну скаргу обґрунтованою, засудженого ОСОБА_5, який просив судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, є правильним, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, які досліджені, належно оцінені судом та детально викладені у вироку і у касаційній скарзі прокурора не оспорюється.

Доводи прокурора про м’якість призначеного ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Як вбачається з вироку, при призначенні покарання ОСОБА_5 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, які пом’якшують та обтяжують його покарання. Зокрема, обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5 судом визнано вчинення ним злочину у стані алкогольного сп’яніння, а такі обставини, як позитивна характеристика по місцю проживання, перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей та те, що ОСОБА_5 раніше несудимий визнано такими, що пом’якшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_5 за коротший строк, і тому правомірно призначив йому за ч. 2 ст. 345 КК України більш м’яке покарання, ніж передбачено законом.

Зазначені доводи прокурора перевірялися і судом апеляційної інстанції та були визнані такими, що не заслуговують на увагу. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував у своєму рішенні і вважати його необґрунтованим чи сумнівним немає підстав.

Доводи касаційної скарги прокурора про порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України при розгляді апеляції прокурора колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції в своєму рішенні обґрунтовано, з урахуванням думки прокурора в судовому засіданні про можливість призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, визнав призначене районним судом засудженому покарання таким, що відповідає вимогам статей 65, 69 КК України.

Крім того, посилання прокурора на те, що судом не враховано думку потерпілого про міру покарання, є безпідставними, оскільки відповідно до заяви поданої потерпілим ОСОБА_6 до суду першої інстанції ( а.с. 121) останній просив призначити міру покарання ОСОБА_5 на розсуд суду.

Порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 4 лютого 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.