Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ в складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Крещенка А.М., Єлфімова О.В.,

з участю прокурора Шевченко О.О.,

заявника ОСОБА_1,

представників заявника: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянула в судовому засіданні 27 вересня 2011 року у м. Києві справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 30 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 4 лютого 2011 року відносно ОСОБА_1.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 30 грудня 2010 року задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову слідчого СВ Сихівського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області від 23 листопада 2010 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 4 лютого 2011 року постанову суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд. При цьому посилається на порушення судами вимог кримінально-процесуального закону, а саме ст. 236-8 КПК України. Вважає, що доводи, наведені у судових рішеннях Сихівського районного суду м. Львова та Апеляційного суду Львівської області про недотримання слідчим при порушенні кримінальної справи вимог ст. 94 КПК України є безпідставними.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Шевчено О.О., яка

підтримала касаційну скаргу, заявника та його представників, які вважали судові рішення законними та заперечували проти задоволення скарги, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як зазначено у ст. 236-8 КПК України, при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи суд повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, тобто, на цій стадії перевіряється лише наявність об’єктивних ознак, що характеризують подію злочину і закон не вимагає надавати докази або вважати встановленими обставини, які можуть бути встановленні лише під час розслідування справи.

Відповідно до вимог до п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 94 КПК України, приводом для порушення кримінальної справи може бути безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором ознак злочину, а підставами для порушення кримінальної справи - достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Саме дотримання цих вимог закону органом, що порушив кримінальну справу, тобто наявність приводів і підстав для її порушення, мав перевірити суд при розгляді скарги.

Суд не дотримався цих вимог закону і скасував постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, зазначивши у постанові, що у слідчого не було достатніх приводів та підстав для порушення кримінальної справи, оскільки він – слідчий, не провів особисто будь – яких дій по перевірці затримання та виявлення у ОСОБА_1 наркотичного засобу. Крім того, суд прийшов до висновку, що пояснення ОСОБА_1 від 20 листопада 2011 року в якому він визнає факт придбання, зберігання та вилучення працівниками міліції у нього наркотичного засобу отримане з порушенням його прав, а рапорт про затримання останнього, всупереч вимогам наказу МВС України № 400 від 14 квітня 2004 року (z0571-04) складений та зареєстрований 21 листопада 2011 року.

Фактично суд визнав встановленими такі обставини, які, відповідно до ст. 64 КПК України, підлягають доказуванню в кримінальній справі та можуть бути встановлені лише за результатами досудового слідства, так само як і проведення слідчих дій по отриманню доказів на підставі яких слідчий може встановити наявність або відсутність суспільно – небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння,та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, статтею 236-8 КПК України передбачено, що під час розгляду скарги суддя досліджує матеріали, на підставі яких було порушено справу, а також при цьому обов’язково складається протокол судового засідання у якому фіксується перебіг судового розгляду справи.

В порушення цих вимог закону суддя, під час розгляду скарги, не дослідив матеріалів, на підставі яких було порушено справу і у протоколі судового засідання від 24 грудня 2010 року про протилежне не зазначено. Крім того,у протоколі зазначено, що постанова суддею була постановлена та проголошена у цей день, однак із постанови вбачається, що вона винесена 30 грудня 2010 року.

Допущені місцевим судом порушення вимог кримінально-процесуального закону залишились поза увагою суду апеляційної інстанції. Всупереч вимогам ст. 377 КПК України, апеляційний суд залишив без задоволення апеляцію прокурора та не навів переконливих доводів на її спростування, а при формулюванні висновку про законність постанови місцевого суду та відсутність підстав для порушення кримінальної справи, припустився аналогічної помилки.

Такі порушення вимог кримінально-процесуального закону, у відповідності до вимог ст. 370 КПК України, є істотними, ставлять під сумнів законність та обґрунтованість постановлених за скаргою ОСОБА_1 судових рішень, а тому, у відповідності до ст. 398 цього Кодексу, вони підлягають скасуванню, а матеріали справи направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді місцевому суду необхідно неухильно дотриматися вимог ст. 236 8 КПК України (1001-05) , перевірити доводи скарги, звернути увагу на вказані у даній ухвалі колегії суддів недоліки, усунути їх і прийняти таке рішення, яке б відповідало вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 30 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 4 лютого 2011 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а матеріали за його скаргою направити на новий судовий розгляд.