Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої Григор’євої І.В.,

суддів: Єленіної Ж.М., Широян Т.А.,

з участю прокурора Голюги В.В.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 вересня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурорів, які брали участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, на вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 3 березня 2011 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянка України, не судима,

засуджена за ч. 1 ст. 203 КК України до штрафу в розмірі 850 грн в доход держави з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на один рік.

Речові докази: грошові кошти в сумі 428 грн, вилучені у ОСОБА_1, передано в доход держави; ігрові автомати в кількості 10 шт повернуто власнику ОСОБА_2

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 3 березня 2011 року вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що вона в період з

9 по 10 вересня 2010 року в порушення Закону України від 15 травня 2009 року № 1334-VІ "Про заборону грального бізнесу в Україні" (1334-17) організувала в приміщенні по АДРЕСА_1 зал ігрових автоматів, отримавши при цьому 428 грн прибутку.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вказує на неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення кримінально-процесуального закону, в зв’язку з чим просить скасувати судові рішення з направленням справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що ОСОБА_1 не займалась підприємницькою діяльністю, а тому суд не міг позбавити її такого права. Посилаючись на заборону грального бізнесу в Україні, вважає необґрунтованим рішення суду про повернення гральних автоматів їх власнику. Також не погоджується з ухвалою апеляційного суду, яка на його думку не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, в касаційній скарзі ставить питання про зміну вироку та ухвали шляхом виключення з них призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю, оскільки таке рішення суперечить положенням ст. 55 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про необхідність зміни судових рішень та виключення з них рішення про призначення додаткового покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів уважає, що касаційна скарга прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції підлягає задоволенню, а касаційна скарга прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції – задоволенню частково.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, є правильним, оскільки відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, які досліджені, належно оцінені судом та детально викладені у вироку, і у касаційних скаргах під сумнів не ставиться.

Проте вирок суду підлягає зміні через неправильне застосування кримінального закону.

Як випливає зі змісту ст. 55 КК України позбавлення права обіймати посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тому разі, коли вчинення злочину було пов’язане з посадою підсудного або із зайняттям ним певною діяльністю.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 підприємницькою діяльністю не займалась, свідоцтва на право здійснювати таку діяльність не мала, тому таке додаткове покарання їй призначено необґрунтовано.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, про неправильне вирішення судом долі речових доказів, то вони є непереконливими.

Як встановив суд, ігрові автомати в кількості 10 штук, які були вилучені працівниками міліції, належать ОСОБА_2, що прокурором в касаційній скарзі не оспорюється. Тому рішення суду про повернення ігрових автоматів їх власнику не суперечить положенням ст. 81 КПК України. Твердження прокурора з посиланням на Закон України "Про заборону грального бізнесу в Україні" (1334-17) про те, що ігрові автомати є предметами, які вилучені з обігу, є безпідставними.

Крім того, доводи прокурора, аналогічні тим, що викладені в касаційній скарзі, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який з наведенням мотивів спростування, визнав їх неспроможними.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції задовольнити, касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.

Вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від

3 березня 2011 року щодо ОСОБА_1 змінити: виключити з них рішення про застосування до ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю строком на один рік.

У решті судові рішення залишити без зміни.