Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Єлфімова О.В. та Сахна Р.І.,

за участю прокурора Саленка І.В.,

розглянула 27 вересня 2011 року в м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанції за його скаргою на постанову прокурора про відмову у порушенні кримінальної справи.

В цій справі постановою Печерського районного суду м. Києва від 12 листопада 2010 року залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого прокурора відділу Генеральної прокуратури України Забедюка М.О. від 13 серпня 2010 року якою відмовлено через відсутність складу злочинів, передбачених ст. ст. 364, 382 КК України, у порушенні кримінальної справи за фактами зловживання службовим становищем службовими особами Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та умисного невиконання ними і службовими особами Державного казначейства України рішення суду.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2011 року це рішення суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування зазначених судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки на момент винесення прокурором постанови про відмову у порушенні кримінальної справи були достатні дані про наявність у діях відповідних службових осіб ознак злочинів, а суд першої інстанції неповно та однобічно розглянув справу і безпідставно залишив його скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який просив залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Майже вся мотивувальна частина постанови суду першої інстанції складається з цитування змісту відповідних норм кримінально-процесуального закону за відсутності конкретного обґрунтування висновку про безпідставність скарги ОСОБА_1

Загальний висновок про законність та обґрунтованість постанови прокурора суд зробив з посиланням на листи Державного казначейства України, Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та на "інші матеріали" без зазначення їх назв чи будь-яких інших реквізитів, не розкриваючи їх зміст та ще й за відсутності в судовій справі копій цих документів.

Отже, жодний аргумент ОСОБА_1 не спростований в постанові суду, внаслідок чого рішення про відмову в задоволенні його скарги є передчасним.

Апеляційний суд не тільки не звернув увагу на вищевказане, але й постановив ухвалу в якій, усупереч вимогам ст. 377 КПК України, не зазначив вичерпні підстави через які визнав апеляцію ОСОБА_1 необґрунтованою та докладні мотиви прийнятого рішення зі спростуванням кожного аргументу скаржника.

Згідно до положень ч. 1 ст. 370 КПК України, зазначені порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними, оскільки вони могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, внаслідок чого оскаржені постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України, підлягають скасуванню.

Зважаючи на зазначене, керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 12 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2011 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.