Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 27 вересня 2011 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Рожнятівського районного суду від 23 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 січня 2011 року.

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді трьох років обмеження волі;

ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, раніше не судимого,

за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі з поміщенням його до кримінально-виконавчої установи.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2011 року вирок місцевого суду змінено та постановлено вважати початок строку відбування покарання засудженим з 6 листопада 2009 року., тобто з часу їх затримання .

За вироком суду ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винними в тому, що вони за попередньою змовою групою осіб, повторно, в період з 8 жовтня по 6 листопада 2009 року вчинили ряд крадіжок газових котлів шляхом проникнення в житло та інше сховище громадян ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та Долинського територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, які знаходяться на території Рожнятівського, Долинського та Тисменицького районів та у м. Івано-Франківську. Вказаними діями засуджених потерпілим було заподіяно шкоду на загальну суму 100753,22 грн.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи правильність кваліфікації дій засуджених та доведеність їх вини, просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв’язку істотним порушенням кримінально-процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м’якості та неправильним застосуванням кримінального закону. Крім того, вказує на те, що апеляційний суд всупереч ст. 377 КПК України належним чином не мотивував рішення про залишення апеляції прокурора без задоволення.

В запереченнях на касаційну скаргу засуджені та захисник ОСОБА_5 вказують на необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги прокурора і просять залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора в підтримку касаційної скарги, думку засудженого ОСОБА_6 та його захисника, які заперечували проти задоволення скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину при обставинах, викладених у вироку, по суті не оспорюється і підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким дана належна оцінка.

Дії засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно, що також не оспорюється у касаційній скарзі.

Посилання прокурора на м’якість призначеного ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання є непереконливим.

Як убачається зі змісту вироку, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував характер і ступінь тяжкості вчинених засудженими злочинів, дані про їх особу, обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання, обравши покарання ОСОБА_7 у межах санкцій закону, а ОСОБА_6 із застосуванням ст. 69 КК України

Крім того, із матеріалів справи слідує, що прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вважав за можливе застосувати до ОСОБА_6 ст. 69 КК України та призначити покарання у виді 3 років обмеження волі, а також просив призначити ОСОБА_7 покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Суд, виходячи з конкретних обставин справи, з врахуванням думки прокурора, дійшов до обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_6 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, та ОСОБА_7 в межах санкції інкримінованої йому статті.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевіряв доводи апеляції прокурора й правильно визнав їх необґрунтованими. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій за м’якістю призначеного ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання не вбачається.

Враховуючи, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не допущено, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 січня 2010 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.