Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 27 вересня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Сімферопольського районного суду АР Крим від 11 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 18 січня 2011 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Постановлено стягнути зі ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди 7000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 18 січня 2011 року вирок місцевого суду залишений без зміни.

ОСОБА_6 визнано винним в тому, що він 12 квітня 2009 року, близько 00 годин 30 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем "ВАЗ 2107", державний номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі Харків-Сімферопіль-Алушта-Ялта, на 651 км+ 300 м зі сторони селища Молодіжне Сімферопільського району АР Крим, в напрямку м. Сімферополя, будучу неуважним, не переконався у безпеці свого руху, не вслідкував за дорожньою обстановкою, чим порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б), 10.1 і 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9, який від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_6 просить рішення судів скасувати у зв’язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, а справу направити на нове розслідування. Посилається на те, що зібрані по справі докази не стверджують вину засудженого в інкримінованому йому злочині. До того ж, судами не надано належної оцінки висновкам проведених по справі автотехнічних експертиз та діям потерпілого, який, сам грубо порушив Правила дорожнього руху України (1306-2001-п) , а також допущенні інші істотні порушення кримінально-процесуального кодексу. Зазначає, що стягнення з засудженого на користь потерпілого моральної шкоди суперечить вимогам кримінально-процесуального закону. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував у задоволенні касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_6 визнаний винуватим у порушенні п.п. 1.5, 2.3 (б), 10.1 і 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) під час керування автомобілем "ВАЗ 2107" за обставин, зазначених у вироку.

Суд перевірив зібрані у справі докази з точки зору їх достатності, допустимості та стосовності, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_6 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, і такий висновок суду ґрунтується на сукупності зібраних і належно оцінених судом доказів, наведених у вироку.

Висновок суду про винність ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КПК України, підтверджуються протоколом огляду місця ДТП від 12 квітня 2009 року, протоколом огляду транспортного засобу, судово-медичною експертизою трупа загиблого ОСОБА_9 (а.с. 57-60), протоколами відтворення обстановки і обставин події 17 вересня 2009 року та 4 серпня 2010 року, висновком додаткової автотехнічної експертизи від 11 серпня 2010 року, згідно з яким водій ОСОБА_6 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_9 шляхом виконання вимог п.п. 12.3, 10.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) (а.с. 125-126, 130-133); поясненнями експерта ОСОБА_10, який в судовому засіданні підтвердив надані ним висновки. (а.с. 129-134).

Дії засудженого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновок суду про доведеність вини та правильність кваліфікації дій засудженого, судом касаційної інстанції не встановлено.

Обираючи покарання ОСОБА_6 суд урахував обставини справи, характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом’якшують покарання, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому злочині, частково відшкодував потерпілому заподіяну шкоду, думку потерпілого, який просив призначити покарання у виді реального позбавлення волі, а тому призначив покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України, у межах нижньої межі санкції ч. 2 ст. 286 КК України.

Апеляційним судом під час розгляду справи також перевірялась відповідність призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості злочину та його особі і суд прийшов до правильного висновку, що воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Доводи захисника про те, що судом не надано оцінки діям потерпілого, який в порушення ПДР України (1306-2001-п) створив аварійну обстановку, були предметом розгляду апеляційним судом, який правильно вказав, що його дії не були вирішальним у вчиненні ДТП, оскільки відповідно до висновку експерта, засудженим ОСОБА_6 були порушенні п.п. 1,5, 2.3 "б",10.1 і 12.3 ПДР Укрїни (1306-2001-п) , при дотриманні яких у нього була можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_9

Проте, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду про стягнення з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_7, брата померлого ОСОБА_9, 7000 грн. моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім’єю. Даних про те, що ОСОБА_7 проживав однією сім’єю з убитим із матеріалів справи не вбачається.

Суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили цю обставину в установленому законом порядку, а тому судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Сімферопольського районного суду АР Крим від 11 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 18 січня 2011 року щодо ОСОБА_6 в частині вирішення цивільного позову скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.