Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 27 вересня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Донецької області на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 2 березня 2011 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 212 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 8 500 гривень з позбавленням права обіймати посади пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на один рік;

- за ч. 2 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 4 250 гривень з позбавленням права обіймати посади пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на один рік.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 8 500 гривень з позбавленням права обіймати посади пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на один рік.

Вирішено питання про речові докази.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він будучи представником приватного підприємства ОСОБА_6 на підставі довіреностей, фактично здійснюючи фінансово-господарські операції від імені даного приватного підприємства, у зв’язку з чим наділеним організаційно-розпорядчими функціями, зокрема правом прийому найманих працівників шляхом укладення трудових угод, видачі найманим працівникам виробничих завдань та правом контролювати їх виконання, та адміністративно-господарськими обов’язками по управлінню та розпорядженню своїм приватним майном (товаром), тобто керуванням порядку його зберігання, реалізацією, забезпечення контролю, таким чином являючись службовою особою, будучи зобов’язаним вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені чинним законодавством; подавати до державних податкових органів та інших державних органів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни; за період з березня 2008 року по липень 2010 року, діючи умисно з корисливих мотивів, маючи єдиний умисел на ухилення від сплати податків у великих розмірах вносив у податкову звітність суми податкового кредиту по фінансово-господарських операціях з ТОВ "Компанія Техносистем ІКТ", ПП "Торг-Ом", ТОВ "Аксент Стар", ПП "Пак-Рас-Сервіс", ПП "Юноніс", які фактично не проводились, завідомо неправдиві відомості, яка у подальшому надавалася до податкового органу, тобто ухилився від сплати податків шляхом внесення до декларацій з ПДВ та додатків № 5 "Розшифровки податкових зобов’язань до податкового кредиту в розрізі контрагентів" за відповідні періоди суми по фінансово-господарських операціях із зазначеними контрагентами, які фактично не проводились, чим умисно недоплатив податок на додану вартість на суму 937 561 гривень 86 копійок, незаконно віднісши до податкового кредиту: у травні 2008 року – 14 427 гривень 86 копійок; у липні 2008 року – 95 850 гривень 5 копійок; у серпні 2008 року – 9 469 гривень; у вересні 2008 року – 46 442 гривень 13 копійок; у жовтні 2008 року – 69679,89 гривень; у листопаді 2008 року – 17 765 гривень; у грудні 2008 року – 18 458 гривень; у січні 2009 року – 25 057 гривень; у лютому 2009 року – 28 416 гривень 77 копійок; у березні 2009 року – 26 221 гривень 69 копійок; у квітні 2009 року – 55 489 гривень; у травні 2009 року – 33823 гривень 37 копійок; у червні 2009 року – 88 665 гривень 10 копійок; у липні 2009 року – 78 841 гривень; у серпні 2009 року – 51 826 гривень; у вересні 2009 року – 91 373 гривень; у листопаді 2009 року – 18 777 гривень; у грудні 2009 року – 105 911 гривень; у січні 2010 року – 39 323 гривень; у лютому 2010 року – 9 455 гривень; у травні 2010 року – 12 291 гривень, всього на суму 937 561 гривень 86 копійок.

Таким чином, за вказаний звітний період ОСОБА_5 умисно занизив, не нарахував та не сплатив до державного бюджету податок на додану вартість на загальну суму 937 561,86 гривень, що в 3 196 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, і є тяжкими наслідками.

Крім того, ОСОБА_5, у період з липня 2009 року – 1 півріччя 2010 року умисно не нарахував та не сплатив у державний бюджет податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 12 639 гривень 60 копійок, у тому числі за 2009 року – 11 713 гривень 95 копійок, за 1 півріччя 2010 року – 925 гривень 65 копійок, що в 41 раз перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Всього, внаслідок вищевказаних порушень податкового законодавства, ОСОБА_5 умисно ухилився від сплати податків на загальну суму 950 201 гривень 46 копійок, що у 3 237 разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, і є тяжкими наслідками.

Також ОСОБА_6, діючи на підставі довіреностей від 25 жовтня 2006 року та 26 жовтня 2009 року, виданих йому ПП ОСОБА_6, тобто особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, за період з березня 2008 року по липень 2010 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи єдиний умисел на ухилення від сплати податків у великих розмірах, вносив у податкову звітність суми податкового кредиту по фінансово-господарських операціях з ТОВ "Компанія Техносистем ІКТ", ПП "Торг-Ом", ТОВ "Аксент Стар", ПП "Пак-Рас-Сервіс", ПП "Юноніс", які фактично не проводились, завідомо неправдиві відомості, яка у подальшому надавалася до податкового органу, шляхом внесення до декларацій з ПДВ та додатків № 5 "Розшифровки податкових зобов’язань до податкового кредиту у розрізі контрагентів" за вказаний період суми по фінансово-господарських операціях із зазначеними контрагентами, які фактично не проводились, чим умисно вчинив службове підроблення на суму 937 561 гривень 86 копійок: у травні 2008 року – 14 427 гривень 86 копійок; у липні 2008 року – 95 850 гривень 5 копійок; у серпні 2008 року – 9 469 гривень; у вересні 2008 року – 46 442 гривень 13 копійок; у жовтні 2008 року – 69679 гривень 89 копійок; у листопаді 2008 року – 17 765 гривень; у грудні 2008 року – 18458 гривень; у січні 2009 року – 25 057 гривень; у лютому 2009 року – 28 416 гривень 77 копійок; у березні 2009 року – 26 221 гривень 69 копійок; у квітні 2009 року – 55 489 гривень; у травні 2009 року – 33823 гривень 37 копійок; у червні 2009 року – 88 665 гривень 10 копійок; у липні 2009 року – 78 841 гривень; у серпні 2009 року – 51 826 гривень; у вересні 2009 року – 91 373 гривень; у листопаді 2009 року – 18 777 гривень; у грудні 2009 року – 105 911 гривень; у січні 2010 року – 39 323 гривень; у лютому 2010 року – 9 455 гривень; у травні 2010 року – 12291 гривень, усього на суму 937 561 гривень 86 копійок.

Таким чином, за вказаний звітний період ОСОБА_6 вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, чим занизив, не нарахував та не сплатив до державного бюджету податок на додану вартість на загальну суму 937 561 гривень 86 копійок, що у 3 196 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, і є тяжкими наслідками.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м’якості, порушував питання про скасування вироку суду щодо ОСОБА_5 з направленням справи на новий судовий розгляд. Зокрема зазначав, що призначаючи ОСОБА_5 покарання у розмірі меншому, ніж передбачено для цього виду покарання у санкції ч. 2 ст. 366 КК України, суд у мотивувальній та резолютивній частині вироку не послався на ст. 69 КК України. Також судом порушено вимоги ч. 1 ст. 70 КК України, оскільки однакові за видом і розміром додаткові покарання поглиненню не підлягають.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та кваліфікація його дій не оспорюються у касаційній скарзі.

Згідно ст. 398 КПК України підставами для скасування вироку є неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості скоєного та особі засудженого.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції частини статті Особливої частини КК (2341-14) , що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Всупереч цим вимогам закону суд, визнавши ОСОБА_5 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, при призначенні йому покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, не мотивував належним чином своє рішення та не достатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого ним, те, що у результаті протиправних дій засудженого до бюджету не надійшло податків у великих розмірах і останнім не вжито ніяких заходів щодо відшкодування заподіяної шкоди.

Крім того, санкцією ч. 2 ст. 366 КК України, за якою засуджений ОСОБА_5, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Як убачається із вироку, мотивуючи покарання, суд без наведення відповідних мотивів та застосування норми кримінального закону, за правилами якої можна призначити більш м’яке покарання, вийшов за межі санкції частини статті звинувачення й обрав покарання засудженому нижче від найнижчої її межі – штраф у розмірі 4 250 гривень з позбавленням права обіймати посади пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на один рік.

Обставин, які пом’якшують покарання судом не встановлено.

Окрім того, суд визначив ОСОБА_5 покарання на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 212 і ч. 2 ст. 366 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу у розмірі 8 500 гривень з позбавленням права обіймати посади пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на один рік.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

При цьому однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей КК (2341-14) .

Визначаючи ОСОБА_5 додаткове покарання на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, суд порушив зазначений принцип визначення остаточного покарання, оскільки за цими статтями призначив йому додаткові покарання однакові за видом і розміром – позбавлення на один рік права обіймати посади пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, призначені не у максимальних межах санкцій ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги про неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, що є підставою, відповідно до ст. 398 КПК України, для скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно усунути зазначені недоліки і за умови підтвердження обсягу обвинувачення, в якому ОСОБА_5 визнаний винним, та якщо не буде встановлено інших обставин, які відповідно до вимог закону можуть істотно вплинути на висновки суду щодо виду та розміру покарання, то призначене ОСОБА_5 покарання слід вважати м’яким.

Керуючись статтями 394–396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 2 березня 2011 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.